Чоловік не хоче розуміти, що його син від попередніх стосунків просто використовує його. Вони не бачилися тридцять років, і тепер намагаються надолужити згаяне.
Я намагалася пояснити чоловікові, що син його використовує. Але це, як горохом об стінку. Василь бачить лише своє доросле чадо і хоче надолужити втрачені роки…
Моєму Василю вже 62 роки. Він хороша людина, може, й занадто. Тому його перший шлюб колись не вдався. Я мало про це знаю, але одного разу Василь сказав мені, що його дружина наставила йому “роги”.
Його сину Дмитру, 38 років. Після розлучення дружина з сином переїхали на інший кінець країни. І вона сказала Василю, що той більше ніколи не побачить Дмитрика…
Коли я зустріла Василя, він був у важкому стані через цю ситуацію. Йому знадобилося багато часу, щоб відкритися мені. Я терпляче чекала, щоб побачити, чи він все ще може довіряти жінкам. Я не зневірилася. Я знала, що він дуже хороша людина і потребує часу.
Просто це зайняло занадто багато часу. Коли все налагодилося, ми вже не змогли створити повну сім’ю. Я шкодувала, що у нас не буде власних дітей.
У моєму першому шлюбі, який склався невдало, я не мала дітей. Коли я вийшла заміж за Василя, то була вже не до материнства. Але в мене був чоловік, на якого я могла покластися, і я любила його чуйну душу.
Іноді мені хотілося запитати Василя, чи намагався він знайти свого сина. Але я не хотіла тиснути на нього.
Одного разу у Василя задзвонив телефон. Він був дуже здивований, тому що це був невідомий номер. Він підняв слухавку і якусь мить прислухався. Потім йому довелося сісти.
Він мало говорив, тому я не знала, що відбувається. Коли він завершив розмову, у нього навернулися сльози.
– Іринко, це був Дмитро, – тихо сказав він і розплакався. Я почала його втішати і мені стало цікаво, про що вони говорили.
Виявилося, що у Дмитра сім’я і троє дітей. Вони запитали про дідуся, тож він вирішив зв’язатися з Василем.
Вони не бачилися близько тридцяти років. Я пішла з Василем на їх першу зустріч, щоб він мав підтримку. Мене трохи здивувало, що Дмитро був не дуже схожий на тата.
Мені здається, що він йому і зовсім не син, тому його колись і покинула дружина, але я це не озвучила в голос.
З того часу ми почали їздити до Дмитра, і я, принаймні на схилі своїх літ отримую трохи радості від маленьких дітей. Ми з чоловіком в один момент стали бабусею і дідусем трьох онуків.
Це було дуже приємно з самого початку. Ми їздили до Дмитра на вихідні і проводили час разом великою родиною. Я повинна сказати, що мені це сподобалося. Потім я помітила, що вони вдвох часом йдуть убік і спілкуються. Я думала, що в них таємниці батька і сина і всередині душі я за це раділа.
Але виявилося, що Дмитро брав гроші у Василя. Я дізналася, що нам не вистачає двадцяти тисяч на карточці.
– Дмитру потрібна була допомога з відпусткою, – пояснив мені Василь. Я б ще це зрозуміла. Але через місяць він перевів на карту сина, ще десять тисяч. Сказав, що у Дмитра щось з машиною сталося. А потім це повторилося.
Ми обоє вже не молоді, і останнім часом все дуже подорожчало, тому мені не дуже подобається поведінка Василя. Я так розумію, що він хоче надолужити сину ці тридцять років.
Але робити це треба по-іншому, а не грошима. Я намагалася сказати Василю припинити це, але він мене не слухав. Я знаю, що він піклується про Дмитра. Але наші заощадження не бездонні. Якщо Дмитро серйозно ставиться до нього, то їхні стосунки можуть скластися навіть без грошей…
Що скажете з цього приводу? Хіба я не права?
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
