Мій чоловік Олександр уже давно живе у місті і якщо він сам не скаже, то й не здогадаєшся, що він із села.
На весіллі свекруха, оголосила: «Відпочивати – це, будь ласка, до тещі, а до мене, якщо приїжджати, то працюватимуть». Хто на весіллі особливо вслухається у слова? Це я потім їх згадала.
Перший раз ми до батьків Сашка приїхали за кілька місяців після весілля. Природа звичайно в селі чудова, навколо ліс, річка, а повітря яке, надихатися неможливо.
Було літо і мене не бентежили зручності у дворі та відсутність гарячої води. Ми планували в гостях провести тиждень.
Тільки ми вийшли з машини, а дорога свекруха вже майже зі списком завдань стоїть. Я ще не встигла озирнутися, як мені вже було запропоновано почистити і посмажити рибу.
Чоловік намагався заперечити, але мати нагадала: «Я попереджала вас, відпочивати – це до тещі, до мене працювати». Щоб не сваритись, я пішла займатися рибою. Сашко з батьком вирушив лагодити дах сараю.
Пообідати ми змогли вже ввечері. Я уявляла собі сільський стіл, як безліч різних домашніх смаколиків, але нам запропонували варену картоплю і смажену рибу, все… Добре, що ми з собою привезли смакоту до чаю, сир і ковбасу.
Як заснула, не пам’ятаю, але вставати довелося годині о шостій. Цілий день ми знову працювали. Але що найприкріше нас майже не годували. На сніданок ми доїли вчорашні бутерброди, незрозумілий обід, добре б у них продуктів не було, я б зрозуміла.
Але город і сад є, кури та гуси по двору ходять, корова в сараї мукає. Таке відчуття, що все навмисне, так ніби виховували. Надвечір я збунтувалася, і ми поїхали додому.
Як свекруха не вмовляла, більше я тут залишатися не хотіла. Поставилися, не як до гостей. І річ навіть не в роботі, її я не боюся.
Весь рік свекруха висловлювала Сашкові по телефону, яка я погана, чоловік швидко припиняв ці розмови. А потім узагалі почав говорити: «Мамо, якщо ти у справі, то слухаю, якщо ні, то до побачення, мені ніколи».
Рік пройшов напружений. Ми взяли іпотеку, багато працювали, щоби швидше виплатити. Влітку нас покликали до села. Я відразу сказала: “Ні”, але довелося погодиться. У селі є загальна череда, і щоб не наймати пастуха, кожен двір по черзі його пасе.
У тата Сашка прихопило спину, і він дуже просив сина допомогти, підміну в гарячу пору важко знайти. Зі свекрухою, обидва чоловіки серйозно поговорили, щоби мене не чіпала.
На наш приїзд вони приготували вівцю. У цих тварин специфічний запах м’яса, я їсти страви з баранини не можу, скільки б часнику та спецій не поклали. Мій чоловік мабуть теж відвик, мляво поколупав у тарілці. Ми знову дістали свої міські продукти. Випили трошки коньячку.
Я прокинулася години о третій, навіть не зрозуміла, як так вийшло. Сашко і свекор суворо заборонили свекрусі мене будити. Я виспалася від душі, але весь вечір слухала докори свекрухи.
Вранці наступного дня ми вирушили з чоловіком пасти сільське стадо. Мені видали гумові чоботи та плащ. Пів дня морошив дощ, я весь день лазила по болоті і плакала.
Чоловік мене втішав і просив трохи потерпіти. Увечері на нас чекала «святкова вечеря», поріжки з бараном, суп з бараном і картопля з бараном. Мені так прикро стало. Я взяла шматок хліба та пішла спати. Вранці ми поїхали.
Цілий рік свекруха вимовляла, що я перевірку не пройшла і не гідна її сина. Я занесла її номер до чорного списку, так вона з телефону свекра почала телефонувати.
Знову нас звуть у село. Більше я не поведуся на їхні вмовляння. У нас скоро буде малюк, мені вже важко нахилятися та виконувати домашню роботу. Сашка відпускаю рівно на три дні. Готую йому з собою ковбасу, тушонку, сир, печиво, щоби голодний не ходив. Вирішила, що мої діти до такої бабусі не їздитимуть.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
