Мій чоловік Семен був ідеальним зятем для моєї родини, тому сім’я відвернулася від мене, тому що я посміла розлучитися з ним. Мене зараз підтримує лише сестра колишнього чоловіка, моя зовиця Світлана.
Від мене відвернулася моя родина, батьки, брат, сестра. І все тому, що я посміла розлучитися з чоловіком, який для них був ідеальним зятем, дарував дорогі подарунки на всі свята, але зустрічався три роки з іншою жінкою, а я терпіла, думала, Семен візьметься за розум. У нашій родині ж так не прийнято – розлучатися, жінка має терпіти. Бабуся терпіла, мати терпить, сестра терпить, а я не стала.
Спасибі сестрі колишнього чоловіка, Світлані, саме вона витягла мене з цього пекла.
Сім’ю, в якій я росла, не можна назвати неблагополучною, на вигляд все у нас було пристойно: тато, мама, двоє дітей. Але за ширмою всього цього благопристойного життя звичайної родини ховається неприваблива правда. Батько у нас ні в гріш не ставить свою дружину, тримаючи її біля себе і створюючи в ній почуття провини.
Батько спокійно міг пояснити свої походи на ліво тим, що мати себе запустила, не приділяє йому уваги і йому з нею неприємно. Вдома він нічого ніколи не робив, кажучи, що він забезпечує сім’ю, хоча мама так само працює. Батько навчив їй, що нікому вона з двома дітьми не буде потрібна, а сама вона така безпорадна, що не впорається.
Мама все це терпіла, вважала, що сама напросилася на таку долю. Але вперто продовжувала жити з татом. Хоча навіть мамині подруги говорили, що їй давно треба йти від нього. Але мама змирилася з роллю ось такої подавленої жінки і повторювала батьківські слова, в які свято вірила – кому вона потрібна з дітьми, дівчаткам потрібен батько, у всіх сім’ях бувають неприємні моменти, а чоловік не завжди ж так поводиться…
Нам із сестрою теж діставалося, але менше. Нам батько просто регулярно повторював, що ми нетями, що наша участь – лише підлоги мити. Що ми пішли в матір, такі ж безпорадні створіння, та й хто нас заміж візьме, проведемо все своє життя на самоті з сорока кішками. Будь-яка наша невдача перебільшувалася і підтверджувала невтішні висновки батька. Найприкріше було, що мама йому в усьому підтакувала.
Звичайно, ми з сестрою перейняли таку модель сім’ї, навіть не бажаючи того, підсвідомо. Сестра Оля від мене старша на п’ять років, заміж теж вийшла раніше. У чоловіки собі обрала майже повну копію батька. Її Дмитро – гарний, самозакоханий маніпулятор, який любить тільки себе.
Сестра бігала до матері, та її заспокоювала, але дуже своєрідним чином, розповідаючи, що ми, жінки, маємо бути мудрими і терплячими заради дітей і аби не лишитися самим. Найгірше, що я теж в це вірила, адже я виросла в родині з такими установками. Сестра ж, наплакавшись у нас, поверталася до чоловіка і якийсь час вони жили спокійно. Навіть дитину народили, але краще до неї ставитися Дмитро не почав.
Я теж згодом вийшла заміж. Мені здавалося, що мій Семен кардинально відрізнявся від батька і чоловіка сестри. Зараз я розумію, що він пригнічував мене морально, вселяючи почуття безпорадності. Він постійено підкреслював, що я сама нічого не можу, а він дуже добре заробляє, бо має свій бізнес, і я в усьому від нього залежна.
Поруч з чоловіком я відчувала себе вічно йому зобов’язаною. Зовсім не соромився приходити до мене на роботу і влаштовувати мені розборки, які чули колеги. І щоразу пояснював свої дії тим, що він дуже мене любить. І я вірила.
До того ж, він подобався всій моїй рідні, бо дарував всім на свята і просто так дорогі і потрібні подарунки. Тому всі мої Семена боготворили і завжди говорили, що мені дуже пощастило, що я повинна мити чоловіку ноги.
Після народження нашої донечки до претензій, що я нікудишня господиня, додалися фрази, що я погана мати.
Скаржитися мамі і сестрі не було сенсу, я знала, що я почую.
А потім я дізналася, що у Семена є інша, і вже не перший рік.
Допомога прийшла, звідки не чекали. Якось до нас в гості прийшла сестра чоловіка Світлана. Я раніше її не бачила, оскільки вона працювала в Європі і на весілля наше не приїжджала. Тут вона повернулася в рідне місто і вирішила подивитися на племінничку.
Я приготувалася до її приїзду, хоча дочка дуже вередувала напередодні. Приготувала смачну вечерю. інше частування, прибрала, постаралася якось себе привести в порядок, але останнє у мене не дуже вийшло.
Чоловік, звичайно ж, не міг цього не відзначити. Весь вечір, поки його сестра у нас була, він мене зачіпав. То по зовнішності пройдеться, то почне перед сестрою вибачатися, за те, яка я недогосподиня. Мені хотілося крізь землю провалитися.
Коли сестра Семена пішла, чоловік влаштував мені рознос, що я зганьбила його перед сестрою. І виглядаю я не так – загладка, і вдома можна було краще прибрати, і стіл вийшов убогий.
Я відчувала себе дуже винуватою, адже по суті все так і було. На мій подив, наступного дня, коли чоловік був на роботі, до нас знову прийшла Світлана. Вона сказала, що нам треба поговорити. Розмова була довгою і нелегкою, вона говорила багато неприємних речей.
Розповіла, що брат завжди був пристосуванцем і намагався самостверджуватися за рахунок інших, що він мене у всьому пригнічує, а я навіть не борюся, що він знецінює мене і все, що я роблю. А я у свою чергу розповіла зовиці, що знаю ще й про іншу жінку Семена, але і це терплю, як навчила мама, адже у мене маленька дитина.
– Ти розумієш, що це нездорові відносини? – запитала Світлана.
Я не розуміла, мені здавалося, що так живуть усі, різниця мінімальна. Але сестра чоловіка тільки похитала головою і сказала, що так живуть не всі, що у неї самої зовсім інші стосунки у родині, з її чоловіком, який її у всьому підтримує, захищає і допомагає.
Ця розмова поселила у мені сумніви. Я і раніше не була впевнена, що так все і має бути, але приклад моєї сім’ї переконував мене в зворотному. Після чергової сварки з чоловіком я зважилася зателефонувати знайомому ріелтору і попросила знайти мені квартиру для оренди.
Але проблема була в тому, що орендувати квартиру коштувало певних грошей, а у мене їх не було. Тоді я зателефонувала Світлані і попросила в борг, вона сказала, що оплатить кілька місяців нашого з донькою проживання.
Коли я пішла від чоловіка і про це дізналася моя сім’я, мені влаштували таку догану, що якби не допомога Світлани, я б, напевно, зламалася. Мама говорила, що у нас в родині ніколи ніхто не ганьбив себе розлученням, що їй соромно за мене, що я сама розвалила свій шлюб, а сестра їй підспівувала. Мені був поставлений ультиматум – або я повертаюся до чоловіка, або можу забути про їхнє існування.
Я вибрала друге.
Мені треба ще дуже багато роботи над своїми проблемами, але я впораюся заради дочки. Ми вже кілька місяців як переїхали з донечкою в Польщу, сестра колишнього покликала пожити з ними, щоб допомогти мені вижити. Я відмовилася від аліментів Семена, а він за це дозволив мені вивезти дочку за кордон.
Світлана єдина людина, яка вирішила мені допомогти і тим самим врятувала дві долі – мою і дочки. Я вже почала підробляти – шию, адже я швея за освітою. Сподіваюся, коли-небудь я зможу віддати Світлані свій борг. Моїй вдячності їй немає меж.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
