fbpx

Мій день народження був учора. Приходять. А там – все на купу, залишки нарізок різних, ковбаса і сир обвітрені з оливками уперемішку, нарізані кілька днів тому овочі, непрезентабельного вигляду понеділковий мабуть салат з капусти і огірків, кілька яєць, порізаних і надламаних пасок. Ні курки, ні свіжих салатів, ні торта. Я в осаді. Дивлюся на цю всю красу. Заходить Тетяна Іванівна, пояснює. Свекруха живе з нами у сусідньому під’їзді. Завжди стосунки у нас були більш-менш нормальні, не близькі, але людяні і привітні, зі взаємоповагою. А тепер – не знаю. Тетяна Іванівна ніколи особливо в наше життя не втручалася, допомагаємо за потреби вона нам, а ми їй. І ось вчора все змінилося. Принаймні для мене

Свекруха живе з нами у сусідньому під’їзді. Завжди стосунки у нас були більш-менш нормальні, не близькі, але людяні і привітні, зі взаємоповагою. А тепер – не знаю.

Тетяна Іванівна ніколи особливо в наше життя не втручалася, допомагаємо за потреби вона нам, а ми їй. І ось вчора все змінилося. Принаймні для мене.

Мої батьки живуть в інші країні. Бачуся я з ними дуже рідко, фінансову допомогу теж вже не приймаю – тобто ми з чоловіком вже абсолютно незалежна родина, навіть квартиру собі самі купили, виплатили, поки жили на оренді. Батьки хіба роблять на свята подарунки нашій 4-річній донечці.

А тепер до самої події, яка мене дуже збентежила. На Великдень ми з Тетяною Іванівною готували стіл разом, у неї. Я допомагала у всьому – і місити, і пекти, і крашанки робити, і готувати салати і закуски. Вийшов досить великий стіл, багато всього.

У неділю ми посиділи у мами чоловіка, а у понеділок вона запросила до себе кумів, подруг. А ми з чоловіком і друзями їздила на природу.

І ось у мене вчора був День народження. В понеділок увечері подзвонила і сказала, щоб я нічого не готувала і відпочила – вона все принесе, торт спече.

Я й вирішила дійсно не напрягатися. А хто буде? Я з чоловіком і донечкою, Дві мої подруги, один кум і свекруха. Та й стіл вирішила накрити у вигляді фуршету, без пюре і котлет. Зробила закусок у тарталетках, купили напої, соки.

Вже гості зійшлися, почали ми перекушувати і спілкуватися, а чоловік пішов до мами, щоб допомогти їй принести те, що вона нібито наготувала: казала, що буде курка запечена. кілька салатів і торт.

Приходять, я йду до кухні щоб розпакувати все і розкласти на тарілки та поставити на стіл. А в пакуночках і судочках від свекрухи – недоїдене ще з Великодня!

При чому – все на купу, залишки нарізок різних, ковбаса і сир обвітрені з оливками уперемішку, нарізані кілька днів тому овочі, непрезентабельного вигляду понеділковий мабуть салат з капусти і огірків, кілька яєць, порізаних і надламаних пасок.

Ні курки, ні свіжих салатів, ні торта. Я в осаді. Дивлюся на цю всю красу. Заходить Тетяна Іванівна, пояснює:

– Оленко, я так подивилися – все доїдати треба, ми навіть в понеділок не справилися з подругами. Тому я нічого не готувала, зібрала те, що було. Ти ж не проти?

Та я просто дар мови загубила. Нічого їй не сказала. Подзвонила в суші і піцу, чоловіка попросила поїхати по тортик якийсь. Нічого не поставила на стіл з того, що принесла Тетяна Іванівна.

Вона посиділа з нами пів години і пішла набурмосена. люди, ну а що я мала робити??? Тепер не знаю, як з нею взагалі спілкуватися. Чоловік каже, мудро закрити очі, бо його мама не зрозуміла, що вчудила.

а я думаю. що Тетяна Іванівна прекрасно все розуміла. Але навіщо так робити? чому не попередила, що передумала готувати? Я ж би сама тоді про все подбала і не розраховувала на неї. Дивно вийшло.

Як би ви реагували на таке на моєму місці? буду вдячна за ваші думки і поради, бо чесно розгублена і не знаю, як в цій ситуації себе повести.

З повагою, Олена М., спеціально для ibilingua.com

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено

You cannot copy content of this page