fbpx

Мій другий чоловік Олександр забороняє мені провідувати маму в селі. Спершу я думала, що це такий жарт. Та коли я останній раз поїхала в село, то дзвінок чоловіка, хоч і цивільного, мене сильно засмутив. Тепер я не знаю що робити. Мені шкода сина, бо в нього тільки-тільки появився батько. І хоч він не ідеальний приклад для наслідування, та краще ніж нічого

Мій другий чоловік Олександр забороняє мені провідувати маму в селі. Спершу я думала, що це такий жарт. Та коли я останній раз поїхала в село, то дзвінок чоловіка, хоч і цивільного, мене сильно засмутив. Тепер я не знаю що робити. Мені шкода сина, бо в нього тільки-тільки появився батько. І хоч він не ідеальний приклад для наслідування, та краще ніж нічого

Багатенько років тому, коли я ще була молодою дівчиною, я зустрілася з Андрієм. Він був чоловіком з великою душею, який вмів мене розуміти і підтримувати. Ми дуже полюбили одне одного і вирішили створити сім’ю.

З часом у нас з’явився син, Іванко. Ми дуже його кохали і старалися дати йому все найкраще. Але, на жаль, наш шлюб не витримав випробувань часом і розпався.

Утримувати Андрія не було сенсу, бо він майже ввесь час проводив на роботі, а що лишалося із його уваги приділяв жінці на стороні. Я залишилася з Іванком на руках і почала шукати нову дорогу.

Син важко переживав наше розлучення. Він був дуже прив’язаний до батька. Але, на жаль, Андрію не була потрібна дитина.

Майже за чотири роки після розлучення чоловік ні разу не приїздив до Іванка. І це не те, що я б не дозволяла, просто чоловік не виявляв жодного бажання.

Якось в соціальних мережах мені попала та дамочка колишнього, із якою, виявилося він розписався, і став батьком двох дівчат. Прикро було бачити таку щасливу сім’ю на картинці, прикро було, що чоловік про сина забув, але я не могла нічого вдіяти. Та й самотньою не хотіла завжди бути. Почала я в той час і собі шукати кохання.

Так я познайомилася з Олександром. З часом ми вирішили жити разом, і Іванко тепер ріс під одним дахом зі мною із новим батьком.

На початку все здавалося ідеальним. Але з часом я почала помічати, що Олександр та його родина по-іншому ставляться до виховання Іванка.

Вони часто бурчали на нього за дрібниці, а Олександр вважав це нормою. Я ж вважала, що такий метод виховання не ефективний і навіть шкідливий для дитини.

Мої спроби обговорити це з Олександром не дали результатів. Він вважав, що все робить правильно і не бачив проблеми в своєму підході до виховання. Це дуже мене засмучувало, але я не знала, що робити. Але все ще було терпимо, до одного моменту.

Ситуація загострилася, коли Олександр заборонив мені відвідувати мою матір у селі. “Навіщо тобі кожен тиждень їздити до матері”- почав розмову чоловік і понеслося. Він вважав, що це непотрібно і краще проводити час разом з ним.

Але остання крапля не забарилася. Коли я вирішила поїхати до мами, він сказав, що я можу не повертатися. І сказав що я маю обрати або він, або мама.

Я поїхала до матері, але не знаю що робити. Мамі про ситуацію не говорила. Переживаю, що без чоловіка не зможу виховати сина. Що ви мені скажете? Що я маю зробити?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page