Мій молодший брат Ігор – улюблена дитина батьків. Він – єдиний син. Іноді мені здавалося, що ми з сестрою були народжені тільки для того, щоб бути няньками молодшому брату і постійно йому допомагати.
Ігорю 30 років, він живе з мамою і до недавнього часу, навіть не думав працювати.
Влаштувався Ігор в контору, що вікна пластикові робить. А ми з чоловіком якраз переїхали і шукали підходящу віконну компанію. Мама про це знала і порадила нам Ігоря, як супер-фахівця.
Якби Ігор встановлював вікна, або клепав їх на виробництві, я б в житті до нього не звернулася. Але він був простим менеджером: договір підписав, гроші отримав.
До нас приїхав заміряє, назвав вартість вікон, ми приїхали в офіс і Ігор оформив нашу заявку, отримавши аванс. Ще певну суму грошей ми повинні були заплатити після установки вікон. Означений термін – 2 тижні, нас влаштував.
Сидимо ми з чоловіком, чекаємо вікна. А вікон все немає і немає, і вже 2 тижні пройшло, і 3. Додумались ми відгуки про компанії, в якій Ігор працював, подивитися. І за голову взялися:
,,Шахраї! Гроші беруть, вікна півроку нам везли, потім вони місяць у нас вдома стояли, і тільки потім, під загрозою суду, нам їх встановили. Ні в якому разі не звертайтеся в цю кампанію, обдурять!”
І адже брат не міг цього не знати. Трубку він не брав, ми приїхали в офіс – там пусто і замок зовні з оголошенням: «СДАМ В ОРЕНДУ». Ми поїхали до мами. Вона, будучи вдома, просто-напросто не відкрила нам двері.
Ховався від нас Ігор три місяці, разом з нашими вікнами. Зібрали ми з чоловіком пакет документів для суду. Я зателефонувала власникові контори і попередила його про зустрічі, хоче він того чи ні.
Вікна нам поставили на наступний день після мого дзвінка з попередженням про суд. Приїхав до нас важливий менеджер:
– Ви нам повинні гроші за договором. В знак наших вибачень, ми вирішили з вас їх не брати! Ось вам доповнення до договору на знижку. Давайте обійдемося без суду!
Ми домовилися, менеджер поїхав. А вже ввечері я дивилася, не на старі дерев’яні рами, а на новісінькі вікна.
Але всім відомо: якщо десь прибуло, значить десь вибуло. Через пару днів після установки вікон, подзвонила мама:
– Я приїду, гроші мені віддаси.
– Які гроші? – не зрозуміла я.
– За вікна, доплата ваша, – пояснила мама.
– Мамо, я не можу тобі зараз позичити, ми ремонт робимо, сама розумієш, – відмовила я віддавати цю суму.
– Ти не зрозуміла – мені не треба позичати. Ігоря оштрафували на роботі. Сказали: «Ти привів проблемних клієнтів, тобі і відшкодовувати». Так що я приїду і заберу гроші Ігоря.
Одна справа – чекати установки три місяці безкоштовно, і зовсім інше – заощадивши при цьому. А Ігор сам винен – міг би і попередити про практику затягування всіх термінів, прийнятої у його роботодавця.
– Ні, мамо. Я нічого віддавати не буду, тим більше Ігорю! Думаю, тут навіть пояснення зайві. Бувай, мамо. Ігоркові привіт, – я відключилася.
Через пару хвилин надійшло повідомлення: «У тебе більше немає брата і матері. Подавись нашими грошима!» Прикро. Раз мамі так подобається няньчити 30-річного мужика. Нехай і далі цим займається!
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
