fbpx

Мій Микола поїхав у Чехію, до брата. А я залишилась  сама із діточками в надії, що скоро до нас приєднається Тарас. А він, як і тоді, знову зник, тільки слухи ходили, що повернувся до дружини і дітей. Я, мабуть, була для нього так, інтрижка і не більше. Та хід подій в моєму житті вже було не змінити. Від батьків постійні докори, діти, мабуть, також з часом мене засудять. Самій мені так важко, лише тепер я зрозуміла, що втратила найкращого чоловіка. Який для мене був готовий на все і був моєю справжньою підтримкою і опорою

Як я втомилась без підтримки чоловіка в домі. Та хіба ж я знала, що прогнавши свого Миколу, я вже скоро пошкодую про це?

Коли я виходила заміж, то це не було таке трепетне і чисте відчуття, про яке мені розповідала сестра, коли виходила за свого чоловіка.

Перед весіллям у мене була звичайна ніч як і ранок. Нічого особливого. Я виходила заміж за Миколу бо всі кругом і мама і бабуся, говорили мені, що вже час. Що я стара діва і якщо буду перебирати то взагалі ніколи заміж не вийду.

А тут ще й Микола, він такий настирливий, так завзято добивався моєї руки. Наші мами між собою товаришували.

Звести нас, це було їх таємним планом. Про який я здогадувалась. І це ще одна причина, чому я вийшла заміж за Миколу.

А потім в нас народилась дочка, а через два роки син. Наше життя ішло своїм чередом, я й навіть і не задумувалась над тим, що щось може бути не так.

З Миколою у нас дуже гарно виходило бути сім’єю. Дітей він дуже любить і балує. Мені час від часу робить приємні сюрпризи, проявляє знаки уваги. А що ще потрібно жінці для щастя?

Микола він такий господарський чоловік. Дбає про затишок і комфорт нашої оселі. Допомагає мені навіть на кухні, коли має час. Здавало б ся, ідеальна сім’я.

А потім вже час мені був іти на роботу. Діти повиростали і їм вже нянька непотрібна. На нашому підприємстві тепер все змінилося. На роботу нас відвозить спеціальний автобус, за який оплачує фірма.

Я так зраділа, що вже не витрачатиму кошти на дорогу, а зможу зекономити на якісь свої потреби.

Та звідки я мала знати, що водієм виявиться моє перше кохання. Мій Тарас, в якого я так була закохана. І який так раптово пропав із мого життя. Ми ще тоді були школярами, він часто на канікули приїжджав до бабусі.

Якось між нами виникла хімія. А потім він перестав приїжджати. Я сильно тоді сумувала та час минав і я забороняла собі згадувати про нього.

Першу нашу поїздку Тарас був не багатослівним, та наступного разу моя зупинка була кінцева. Тоді ще напарниця Галя занедужала і ми їхали лише вдвох.

Тарас підійшов і взяв мене міцно за руки. Я й незрозуміла, як це сталось, але наші вуста зустрілись у поцілунку. Потім ми потайки зустрічались і я тремтіла перед кожною нашою зустріччю, як мале дівчисько.

Два місяці цей чоловік мені морочив голову. За цей час я навіть встигла про все розказати Миколі. Жити разом вже не було сенсу, адже я окрім Тараса, більше не хочу поряд бачити Миколу.

Мій Микола тоді поїхав за кордон у Чехію, до брата. А я залишилась тут сама із діточками в надії, що скоро до нас приєднається Тарас.

А потім він як і тоді, знову зник, тільки слухи ходили, що повернувся він до дружини і дітей. Я мабуть була для нього так, інтрижка і не більше.

Та хід подій в моєму житті вже було не змінити. Від батьків постійні докори, діти, мабуть, також з часом мене засудять.

Самій мені так важко, лише тепер я зрозуміла, що втратила найкращого чоловіка. Який для мене був готовий на все і був моєю справжньою підтримкою і опорою.

Лише втративши, починаєш розуміти, наскільки цінною була для тебе ця людина.

Де знайти ці правильні слова? Щоб повернути мого Миколу. Та й чи зможе він пробачити мені мій вчинок?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page