Вчора вже якраз закінчуввся робочий день, я пив останню каву, як задзвонив телефон. Номер на екрані висвітився мені не знайомий.
Жіночий голос змовницьким тоном:
– Мій поїхав, ти приїдеш?
Я, не знаю чому, відповідаю:
– Звичайно, приїду.
– О котрій?
– О восьмій.
– Що тобі приготувати?
– Як завжди.
Поклала слухавку. Минув час, близько години, я навіть забув про дзвінок. Знову дзвонить телефон, відповідаю, це знову вона.
– Ти де?
– Я вдома.
– Не їдеш?
– Ти мені адресу не сказала.
– У сенсі?
Мовчання в телефоні.
– Сашку, ти?
– Ні. Я не Сашко.
– Ой, вибачте. Господи, а що ви мені голову морочите?
Кинула трубку.
Ну, невідомий друже Сашку, вибач! Життя таке життя.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
