Мій рідний брат Олексій одружився з Ларисою, коли їй було майже 18 років, і вона була на сьомому місяці. Йому тоді було 24 роки. Мабуть, він любив її. Паралельно із сімейним життям навчався та працював у всіх можливих місцях, де можна нормально заробити та платити за свої дві освіти: банківську і юридичну, забезпечувати себе, дружину та троє дітей.
До її 23 років вони мали вже 3 дітей.
Моя мати не вилазила з їхньої квартири, була звичайнісінькою безкоштовною домробітницею, нянькою. Ще й брала з собою на допомогу мою молодшу сестру. Ларисина мати відмовилася допомагати і жила своїм життям, їздила за кордон, ні в чому собі не відмовляючи.
Кілька років тому мама Лариси пішла з життя, залишивши своїй дочці непогану спадщину: двокімнатну квартиру та дачу, навпіл з її братом.
Що я пам’ятаю про їхнє життя? Вічно втомленого, з темними колами навколо очей свого брата. За якоюсь соціальною програмою він купив чотирикімнатну квартиру, її родичі спонсорували, згодом він повернув їм гроші.
Нині йому 44 роки та 7 років тому вони з Ларисою офіційно розлучилися. Спочатку він поїхав до Києва, потім, я думаю, придбав нерухомість десь за кордоном. Причиною розлучення, за словами невістки, було: «Він не приділяє мені уваги».
Я знаю, що в нього зараз все дуже добре, але ні про своїх дітей, ні про свою колишню дружину і взагалі про когось, крім дуже рідкісних телефонних дзвінків моїй мамі «для галочки», Олексій не хоче ні чути, ні бачити.
Лариса кілька разів подавала на аліменти, але офіційно він не працював і багато з нього не візьмеш. Усі діти вже повнолітні, окрім найменшої, та і їй уже майже 18 років. Дітей він підняв і поїхав без оглядки.
Лариса після розлучення кілька років відпочивала, була сама, розважалася, наздоганяла втрачені роки юності та молодості. Майже дорослі діти, безумовно, не були щасливі, беручи участь у цьому «цирку». Зараз у неї начебто з’явився стабільний чоловік, більш-менш все налагоджено, працює простою вихователькою в дитячому садку, хоча брат мій змушував її вчитися. Але, мабуть, кожному своє.
Олексію мені хочеться побажати величезного особистого щастя, справжнього тепла і затишку. І я його чудово розумію, з яких причин він нікого не хоче бачити та чути.
Хочеться сказати дівчатам, що народження дітей має бути під контролем. У чому сенс і суть? У чому щастя багатодітних сімей? Я б не сказала, що ці троє дітей, на яких покладено половину найкращих років життя мого брата, щасливі. Рідного батька давно поруч немає, у квартирі живе чужий чоловік, бо їхня мати «наздоганяє втрачене». Сподіваюся і щиро бажаю, щоб у всіх моїх племінників, братових дітей, все було добре і склалося якнайкраще.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
