fbpx

Мій син Діма одружився з Веронікою 2 роки тому. Сам він працює програмістом у престижній компанії, непогано заробляє і навіть мені щомісяця дає гроші. Вероніка сидить удома. Ні, вона не в декреті. Вона просто шукає себе

Мій син Діма одружився з Веронікою 2 роки тому. Сам він працює програмістом у престижній компанії, непогано заробляє і навіть мені щомісяця дає гроші. Вероніка сидить удома. Ні, вона не в декреті. Вона просто шукає себе.

Вона вважає себе геніальним художником. До їхнього весілля вона підробляла в якихось компаніях, малювала їм щось для реклами, але потім вирішила піти у велике мистецтво.
Все б добре, але тільки вона нічого з того часу і не намалювала, вона не може знайти натхнення!

Рік тому я вирішила відвідати їх. Син заїхав за мною на вокзал і разом ми вирушили до квартири. Коли я зайшла, я побачила, що підлога була страшенно грязною, скрізь валявся якийсь одяг, або швидше, сміття. Посуд немитий. Навіть чашка, в яку мені налили чай, була зі 100 шарами бруду.

А сама Вероніка в халатику, привітавшись зі мною, швиденько втекла до кімнати. Як мені сказав син, грати на планшеті.
Я вже не витримала і спитала його:

– Вероніка ще не знайшла роботи?

– Вона шукає себе. Не хоче працювати на якійсь простій роботі, – сумно відповів він.

— А під час пошуків себе вона не може помити посуд чи підлогу?

Син тільки сумно посміхнувся до мене. Я зрозуміла, що йому теж надоїли її пошуки. Хоча, на мене так це називається «лінню».

– І що ти збираєшся робити?

— Та нічого я не можу вдіяти. Вчора зустрів одного клієнта, йому потрібні ілюстратори для нового проекту, і я запропонував її. Він попросив скинути її попередні роботи. Я так зрадів! Думав, зараз закрутитися, адже клієнт веде дуже хороші проекти.

Але коли я розповів їй про нього, вона накричала на мене! Чого я втручаюся в її творчість! Їй не потрібні такі прості комерційні проекти! Так і живемо.

— Невже тобі така дружина потрібна?

Син мовчки відвів погляд.

Хоча сімейне життя сина — не моя справа, я таки вирішила, що не можу так все залишити.

Я підійшла до Вероніки, відволікла її від захоплюючої гри і порушила це питання:

– Вероніка, ти ж бачиш, як багато працює Діма?

– У нього звичайна робота з 9 до 6. Нічого особливого, – сухо сказала вона.
— Так, може бути звичайна, він приносить гроші у сім’ю, годує вас. Мені здається чесно, якщо ти робитимеш і свій внесок. Хоч би зроби прибирання.

– Я вам не прислуга! – Вигукнула вона.

– Але ж ти тут живеш!

— А вам що?

Що було далі навіть говорити не хочу, аж прибіг син. Коли він дізнався через що суперечка, він попросив мене піти. Мовчки проводив до зупинки.

Через місяць він зателефонував мені та повідомив, що його запросили на тимчасову роботу в США. Я була рада за нього, він так давно цього прагнув!

Але суть не в цьому. Він вирішив, що оформлятиме візу тільки на себе. Мовляв, рік поживуть окремо. Можливо, за цей час Вероніка знайде себе!

Але за цей час він сам знайшов собі іншу дівчину. Теж з нашого міста і працює у тій же компанії. З Веронікою, природно вирішив розлучитися.

Через два місяці вони приїдуть у відпустку до нас. Сподіваюся, що вона буде ввічливішою, відповідальнішою і розумнішою!

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page