Мій син Максим, єдиний до речі, чотири роки тому одружився з Уляною. Вона на три роки старша, вже мала дитину від першого шлюбу. Я буда проти такого шлюбу, бо розуміла, що не зможу любити невістчиного сина як рідного онука. Але що я могла вдіяти, якщо син покохав і нічого чути не хотів?
Власне, тому я зараз я не розділяю рідного онука і сина невістки. Між хлопчиками різниця всього два роки. Я обом купую одяг, іграшки, подарунки на свята і дні народження, смаколики і гостинці. Але все, що я витрачаю на невістчиного сина, я записую, рахую, зберігаю чеки і складаю. Я хочу мати забезпечену старість, тому зараз, поки ще працюю, не скуплюся.
Як я вже сказала, на момент одруження з моїм сином в Уляни був дворічний син від першого шлюбу. Мені невістка від початку не дуже сподобалася, але він зразу мені сказав. що дуже Уляну кохає.
Вона на три роки старша за сина, їй було 30, коли вони зійшлися. Через два роки у них народився спільний синочок, мій рідний онук Ярчик. Тепер хлопчиків двоє, ростуть разом: Улянин Андрійко, йому шість, і наш Ярослав.
І от зараз, поки хлопці ростуть, я не розділяю рідного онука і сина невістки від першого шлюбу. Я обом купую одяг, іграшки, подарунки на свята і дні народження, смаколики і гостинці, беремо їй іноді з чоловіком до нас на вихідні.
Але все, що я витрачаю на невістчиного сина, я записую, рахую, зберігаю і складаю. А все тому, що я хочу мати забезпечену старість, тому зараз, поки ще працюю, не скуплюся.
Потім, коли вже буду на пенсії, виставлю невістці рахунок, покажу, скільки я на її дитину витратила, всі докази я ретельно складаю в папочку.
А що? По суті, ця дитина мені ні хто, я б могла вдвоє більше витрачати на власного онука, але я цього не роблю, бо розумію, як буде прикро Андрійкові.
Ну, а коли син Уляни підросте, я зможу спокійно його мамі або йому пред’явити вимогу покрити мені ці витрати.
Мені будь-які надходження в той час будуть важливі! Особливо з такими хиткими умовами життя в Україні.
Я навіть проконсультувалася зі знайомим юристом, моїм однокласником. Звичайно, довести юридично, що всі ці покупки були саме для цього конкретного хлопчика, не можливо. Але я впевнена, що совість Уляні й Андрію не дозволить заперечити і звинуватити мене в тому, що мої претензії безпідставні.
І, я дійсно маю надію, що вони мені потім все повернуть, адже це справедливо: зараз – я їм купую, одягаю. допомагаю, потім – вони мені!
Автор – Олена М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
