На днях я бачив картину – домашня кішка впала з вікна і відразу навіть піднятися не змогла. Навколо почали збиратися собаки з явно поганими намірами. І тут з підвалу вискочив бездомний кіт, затулив собою кішку і, грізно вигнувши спину, шипів на собак, відганяючи їх, доки не спустилася господиня і не забрала свою вихованку.
* * *
Днями моя десятирічна сестричка схилила до мене голову і сказала: Ти пахнеш, як мама! Я мало не заплакав. Скоро буде два роки, як мами немає з нами, але вона все ще пам’ятає її запах. Це допомагає мені жити й вірити.
* * *
Я тяжко хворіла. Вдома була сама, не могла навіть підвестися з ліжка і плакала від безпорадності. Мій собака Багіра сиділа поруч із ліжком і дивилася на мене з занепокоєнням. Потім пішла і повернулася з величезною засміченою кісткою: вона, мабуть, у неї була прихована на чорний день. Багіра поклала кістку на подушку і підштовхувала носом до мого обличчя – “Погризи!”.
* * *
Мої бабуся та дідусь прожили разом понад 30 років, потім він пішов до іншої. Бабуся дуже переживала, але знаходила сили спілкуватися з його новою сім’єю, з його новими дітьми та онуками. Вона завжди всім допомагала, ніколи не скаржилася вголос.
Кілька років тому мій дідусь полинув на небо. Бабуся займалася церемонією прощання, збирала поминки, говорила всі прощальні промови. Сьогодні річниця як його немає з нами. Я знаю, що бабуся найдовше з ним прощатиметься, хоч і так щомісяця їздить до нього. Найдовше боротиметься зі сльозами. Бабуся любить дідуся все своє життя – і в горі, і в радості.
Вона дає мені надію, силу та любов.
* * *
Мій тато по роботі часто їздить у відрядження. Щоразу, коли їде, він ховає вдома невеликий конвертик для мами. А вона завжди його знаходить: там може бути їхня спільна фотографія, цитата або просто записка з освідченням у коханні.
Вони одружені 25 років. Мої батьки та їхня невичерпна любов і романтика дають мені надію.
* * *
Напередодні мого 17-річчя моя дев’ятирічна сестра весь день бігала з блискучими оченятами, так хотіла вручити мені подарунок.
На ранок я, як завжди, пішов її будити до школи. І сказав: “Ти вже можеш вручити мені свій презент.”
Ще навіть не відкрити очі, вона потяглася і обійняла мене своїми маленькими ручками. Потім залізла під подушку і дістала конверт із написом: «Дорогому братові на день народження!»
Відкривши, я побачив одну купюру 10 доларів, дві купюри 10 гривень, одну купюру 2 гривні, одну купюру 1 гривню. Це були абсолютно усі її гроші. Я її міцно обійняв і довго так лежав, щоб вона не бачила моїх сліз.
* * *
У торговому центрі я випадково підслухав літню пару, яка сиділа на лавці. Чоловік глянув на жінку і сказав: «Олю, ми ж зробили це. Ми постаріли разом».
* * *
Знайшла сьогодні мобільник чоловіка, який на небесах вже. Зарядила. Виявилося, що там є нові повідомлення. Дочка шле та шле їх йому: розповідає всі важливі новини і взагалі як у нас справи…
* * *
Ніколи не вважала себе навіть симпатичною. Недавно мій наречений забув роз’єднатися після нашої телефонної розмови. І я чула, як він розповідає про мене сусіду по кімнаті. Яка я сьогодні гарна і як йому взагалі тепло й затишно зі мною. І як сильно він мене кохає. Що вже там – я заревіла. Вперше відчула себе гарною. Я люблю тебе!
* * *
У магазині до мене підійшла маленька дівчинка і попросила: “Візьми мене на ручки”. Я так і зробила, подумавши, що вона загубилася. Мала просто обійняла мене, а потім зістрибнула. Я дивилася на неї, а вона пояснила:
– Хотіла, щоби ти посміхнулася.
Я так і пирснула зі сміху.
* * *
Через три роки як не стало дідуся, бабуся вийшла заміж вдруге. Її новий чоловік стежить за дідусевим горбочком, садить свіжі квіти. Каже: «Бо я люблю його, адже він так довго дарував їй щастя».
* * *
Давно не було такої грози, як сьогодні. На роботі сказали, що хтось ходить біля моєї машини. Я кинувся надвір. Все було, як і раніше, крім люка в даху: хтось закрив його щільніше, щоб машина не постраждала в негоду.
Любі наші, давайте один одному робити маленькі приємності. Від цього не тільки наші душі, а й увесь світ стане світлішим і добрішим. Сподіваємося, ці маленькі реальні історії про добро надихнуть вас і зігріють!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла