Через події в Україні і небезпечну ситуацію в нашій області місяць тому ми з дітьми переїхали з Чернігівщини до свекрухи Ганни Леонідівни в Тернопіль. І все б добре, але у свекрухи умова – щоб я її мамою називала, а я не можу черех себе переступити.
Ганна Леонідівна вимагає називати її мамою, а я не можу – моя мама полинула на небеса 15 років тому, як на мене, це буде зрада – називати мамою іншу жінку.
Поки ми жили окремо від мами чоловіка, це питання не стояло так гостро. Але ось зараз навіть не знаю, що робити, для неї це принциповий момент.
Жінка вона непогана, душевна, але якась надто нав’язлива. Постійно втручається із розпитуваннями, причому іноді досить особистими А я не звикла, щоб так безцеремонно вторгалися у моє життя, особливо сторонні люди.
Ще мене трохи виводить із себе, що вона вирішила замінити мені маму і скрізь називає донечкою. Але це ще півбіди – від мене , як я вже сказала, вона теж вимагає, щоб я зверталася до неї “мама”.
А для мене мама тільки одна, і хоча її немає поряд уже багато років, я не зраджу її пам’яті і ніколи не називатиму мамою іншу жінку, як би хто не ображався.
Як віддалитися від свекрухи, але не скривдити її? Я насторожено ставлюся до ніжності та турботи від сторонніх людей – весь час чекаю якоїсь каверзи. Панібратство нічим добрим не закінчується.
Ну подумаєш, вийшла я заміж за її сина, то що тепер? Живемо в неї, але за комунальні платимо, готую. прибираю.
Як пояснити Ганні Леонідівни, що вона мама для свого сина, а для мене Ганна Леонідівна і ніяк інакше? А найголовніше, як це зробити, щоб вона не образилася? Ох, як нам усім зараз не просто, коли нас це все порозкидало по чужих оселях…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
