Місяць тому свекруха посварилася зі свекром. Знаючи батька чоловіка, це не дивно, якщо чесно. Ну і приїхала до нас в одних тапочках. І застряла, як то кажуть. А мені воно треба? Звісно, що ні. Живемо у квартирі-студії. Свекруха дивиться телевізор з ранку до вечора. З сьомої ранку гримить каструлями, ходить, човгаючи ногами по підлозі. Набралася нахабства, запитала її: «Ви коли додому повертатися збираєтеся?»
Свекруха тридцять п’ять років зі свекром прожила, попри всі його викрутаси. Її все влаштовувало. А тут раптом здійнялася на рівному місці, посварилась з ним і приїхала до нас, мало не в тапочках. Живе у нас весь цей час. І це вже не смішно.
Квартира, в якій вже п’ять років після весілля живемо ми з чоловіком, невелика – студія. По суті, однокімнатна. З великою кухнею, об’єднаною з вітальні, у якій зараз мешкає свекруха.
Звичайно, це дуже незручно. Свекруха дивиться телевізор з ранку до вечора. З сьомої ранку гримить каструлями, ходить, човгаючи ногами по підлозі. Пристає з розмовами. Чоловікові простіше – це його мати, до того ж він на роботі. А я відчуваю себе не в своїй тарілці.
Проблема ще й у тому, що ми з чоловіком чекаємо дитину. Зараз я працюю, але через пару тижнів вийду в декрет. А це значить, що мені доведеться цілодобово сидіти зі свекрухою ніс до носа!
Набралася нахабства, запитала її про плани: «Ви коли додому повертатися збираєтеся?». А вона мені і заявляє, що додому поки не збирається, щоб не бачити чоловіка-алкоголіка.
Свекруха подала на розлучення, і жити збирається у нас. Каже, що тепер вона нам потрібна. З дитиною допомагати буде. Адже цю квартиру батьки чоловіка колись йому купили, тоді йому був 21 рік.
З того часу він і живе окремо від батьків. Квартиру обставив і відремонтував за своїм смаком. П’ять років тому сюди переїхала і я. За цей час ми купили хорошу побутову техніку, зробили ремонт в ванній.
Але недавно я дізналася, що квартира так і залишилася оформленою на свекруху! Я трохи здивувалася, але не засмутилася особливо. А тепер, коли свекруха зібралася розлучатися, розумію, що вона тут господиня, а не я. Може, тому і чоловік мовчить.
Він говорить, що мати всю молодість терпіла випивки батька, його зради і скандали. Тоді від нього не пішла, трималася за сім’ю зубами. Мила, готувала, створювала затишок і враження ідеальної родини для знайомих.
Для неї було важливо «що люди скажуть!». Свекруха приховувала всі сварки, на людях посміхалася. А в шістдесят п’ять років зібралася розлучатися через дрібниці якийсь. Свекор прийшов звідкись не в дусі, обізвав її. Але хіба це вперше! Вона йому суп наливала якраз. Кинула тарілку в стіну і пішла з дому буквально, в чому стояла. Приїхала до нас. Сказала, що її терпіння скінчилося.
Розлучення, звичайно, спричинить за собою розділ майна. Але свекруха каже, що їй від нього нічого не треба. У них дві квартири і дача! Ось ця, в якій живемо ми з чоловіком, і інша двокімнатна, дорожча, в старому обжитому районі. Там зараз свекор залишився сам.
Дача теж не особливо дорога, так, одна назва. Будиночок без зручностей та грядки з кабачками. Вода у відрі, зручності на вулиці, добиратися туди треба на позашляховику.
Років п’ять тому свекруха намагалася продати її, але покупця навіть за смішні копійки не знайшлося. Тоді вона серйозно зайнялася дачею сама і якось втягнулася. Із задоволенням туди їздить. Посадила квіти, збирає смородину і яблука.
Швидше за все, так і поділять: свекрусі дача і наша квартира, а свекру велика квартира.
А нам тепер куди? На вулицю, чи що? На восьмому місяці? Я свекрусі так і сказала: «Ви думаєте тільки про себе! Квартира ваша, я розумію. Мені з дитиною тут місця немає».
Я поставила чоловікові ультиматум. Сказала, щоб мати поверталася додому. Або додому до батьків поїду я. З майбутньою дитиною, зрозуміло.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!