Хочу вам нажалітися на свою невістку. Я ніколи такого раніше не робила, але, мабуть, прийшов таки час, бо її витівки перейшли межу.
Ми з чоловіком живемо в своїй трикімнатній квартирі.
Ми вже давно пенсіонери. Чоловік ще трохи ходить по підробітках, він хороший будівельник, а я вже сиджу дома на заслуженому відпочинку.
В нас два дорослих сина. Вони вже створили свої сім’ї. На двох дітей в нас аж п’ятеро онуків, за що ми дітям, і в тому числі і невісткам, дуже вдячні.
Діти мають свій дах над головою. Ми їх вивчили, тому нема на що невісткам і сватам жалітися.
Старший син п’ять років стажувався в Америці. Там його хотіли залишити і на роботу, але він, як справжній патріот своєї Батьківщини, вирішив жити і працювати дома.
Старша невістка з багатої сім’ї. Свати в мене також хороші. В них гарна дача біля невеличкого лісу, там і озеро є, де хлопці рибу ловлять. Ми туди часто на шашлики приїжджаємо.
Свати хоч і багаті, але такі люди, що не зазналися, що ми з чоловіком дуже цінуємо.
Молодша невістка попростіше, але людина хороша, і з батьками Наталі ми гарно ладнаємо.
Єдине, що мене почало злити в ній відразу після весілля, що Наталя почала наводити в моїй квартирі порядки.
Але це не такі, як ви собі подумали. Взагалі в мене дуже чисто, я пропрацювала багато років в аптеці, і чоловік часто каже, що в нас чисто, як в аптеці.
Наталі ж не подобається багато чого в квартирі.
Наприклад, вона подарувала мені новий набір з посуди, а все моє, як вона каже, старе, попросила викинути.
Я на початку сперечатися не хотіла, і ледь вмовила Наталю, щоб не викидати, я завезло сестрі в село.
Потім невістка взялась за постільну білизну. Всю мою викинула, а привезла справді шикарну. Ну тут я нічого проти не мала. Ми з чоловіком в першу шлюбну ніч на такій не лежали.
Потім зняла килим зі стіни, бо то вже не модно. Але що мені та мода. Мені тепло було від стіни біля ліжка, але нічого не поробиш, Наталя керувала, а син виконував її забаганки.
І ремонт невеличкий вони в прихожій зробили. Грошима на це все сини обидва скидалися, нема чого казати, в тому плані діти в нас хороші.
А місяць тому син з невісткою прийшли до нас, і сказали, що ми на десять днів їдемо в Закарпаття на курорт. Це там, де термальні води. Все вони оплатили і самі організували.
Ми з чоловіком зраділи. Колись туди їздили, але потім то грошей не було, чи шкодували собі, то часу немає.
Якби ж я знала, що невістка задумала, в житті б не згодилася.
Ми коли там з чоловіком були, то діти нам декілька разів дзвонили. Наталя ж забігала до нас кожного дня, бо в нас котик в квартирі залишився.
Приїхали ми зі Степаном через десять днів і квартири рідної не впізнали.
Вони викинули мою добротну стінку, а поставили зі своєї квартири невеличкий комодик і сервантик під посуду.
Також були нові і дивани і крісла м’які.
Але я не за цим сумую. Найбільше мене засмутило те, що в Наталі піднялася рука викинути іграшки, які я ще з того часу як хлопці малі були, берегла. А ще їхні зошити, табелі, книги деякі. Я все це збирала, як пам’ять.
Потішило мене єдине, що вона не на смітник ці іграшки відправила, а в якийсь музей, чи щось таке.
Я три дні з ними не спілкувалася через ці речі, така мене образа взяла.
Але потім таки змирилася.
Ну що не зробиш, заради дітей. Ну така вже в мене невістка.
Скажіть мені, будь ласка, а ви б образились через таку “витівку”?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило