Коли я переживала складний період розлучення, не побачила підтримки ні від мами, що не від сестри.
Мама говорила, що я сама винна, раз не змогла зберегти шлюб, а сестра щоразу додавала:
– Від доброї жінки чоловік не піде, – говорила сестра Вікторія після мого розлучення. Місяць тому від неї раптово пішов чоловік!
Себе Віка вона явно зараховувала до хороших дружин, але ось невдача – місяць тому від неї раптово пішов чоловік!
Я вийшла заміж дуже рано, в дев’ятнадцять років. У двадцять у мене вже була дитина. Взаємини з коханим спочатку скидалися на порохову бочку, чоловік був дуже імпульсивний, трохи що – відразу підвищував голос. А на третій рік шлюбу все пішло шкереберть і зовсім. він втомився від буднів і завів собі іншу.
Мама, якій я зі сльозами про це говорила,відповідала, що це я сама винна, що стала нецікавою для чоловіка, що треба робити все, аби утримати його. І я намагалася майже два роки. Швидше за все, так тривало б і далі, якби чоловік не пішов сам.
Перший час я лила сльози, бо мені вселяли з дитинства, що бути покинутою, та ще й з дитиною – це ганьба. Значить, ти погана дружина, нікудишня жінка. Та й якась нездорова любов до чоловіка у мене теж була. Адже були у нас і світлі моменти!
Я залишилася сама з дитиною на руках, без даху над головою. Довелося повертатися до мами. Там я прожила півтора року, вислуховуючи щодня нотації на тему “ось не змогла шлюб зберегти, тепер будеш поневірятися з дитиною, кому ти тепер потрібна”.
Потім у мене зав’язалися стосунки з колегою, ми з Юрою почали зустрічатися, а потім переїхали з сином до нього і ми розписалися. Мама сплескувала руками і голосила, що я повинна не по мужикам скакати, а сина виховувати.
– Яке тобі особисте життя? Не змогла шлюб зберегти, так тепер розплачуйся. Той чоловік від тебе пішов, і цей теж піде!
Сестра кивала в такт маминим словам. Сама Віка на той момент вже як десять років була дружиною і вважала себе дуже мудрою в цьому плані жінкою. Давала мені поради і дивилася зверхньо. А кожна наша зустріч починалася з питання “Ну що, чоловік від тебе ще не пішов?”
Шлюб сестри мама завжди ставила мені в приклад. Вийшла Віка заміж у двадцять два роки, народила в шлюбі двох дітей, все у неї за розкладом, і вдома у неї чистота і краса, чоловік і діти доглянуті, сама розумниця-красуня. Не те, що я. Шлюб другий, все йде “неправильно” з маминої точки зору.
А я в шлюбі щаслива. Зараз у мене чудовий чоловік, який прекрасно ладнає з моїм сином, до якого байдужий рідний батько. Андрій на мене навіть голосу не піднімає. Ми завели собаку, я працюю віддалено, чоловік хоче змінити сферу діяльності і ми думаємо про переїзд. Це все мама і вважає неправильним – робота з дому і думки про переїзд, коли і тут все добре, це ж від лукавого!
Місяць тому мама подзвонила мені і печальним голосом повідомила, що від сестри пішов чоловік. Ось так просто – зібрав речі, сказав, що подає на розлучення, і відбув у невідомому напрямку. Це був як грім серед ясного неба, бо стільки років в шлюбі, великі діти вже, а тут такі новини.
Вікторія ревіла білугою на кухні у мами, а вона намагалася її заспокоїти. Я стояла і не знала, що казати.
Заспокоювати я ніколи не вміла. Я взагалі вважала за краще мовчати, оскільки в голові крутилася лише одна фраза: “від доброї жінки чоловік не піде”. Але робити сестрі ще гірше цим я не хотіла.
Що спонукало чоловіка Вікторії до таких дій, я досі не знаю. Але точно знаю, що правило “не суди і не судимий будеш” працює на всі сто. Щиро хочу, аби і у Віки все згодом налагодилося, як це сталося у мене.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
