Рая ніколи не скаржилася на велику кількість хлопців навколо неї. Ще зі школи за нею бігало як мінімум два гідні (на думку матінки) кандидати, але серце дівчина віддала іншому.
Гарний, з тих хлопців, що вміють до вподоби, хоча нічого для цього не роблять. Проводила його до армії, після — весілля, живіт не приховати від батьків.
Молоді жили з батьками чоловіка, які, власне, були не дуже раді ранньому весіллі та поповненню в сім’ї. Втім, онука народилася: копія бабуся. Як тут не любити? А ось Раї було у новій родині тяжко.
Вдома вона хоч і говорила, хоч і стежила за порядком, але як єдина у батьків — розбалувана була. А тут не те, що їй самій зайву хвилину поспати не дасть, але й навіть внучку на прогулянку не зводять.
Чоловік молодий працював на двох роботах, вдома бував рідко. І не лише тому, що багато роботи. Набридло йому постійне незадоволення Райки: то їй це хочеться, то — то. Ще й батьки насідають: вчитись треба йти. А коли?
Ось чоловік і став частіше з друзями в гаражі пропадати, ніж удома з дружиною. Сімейне життя тріщину дало. Сильну. А потім, як грім серед ясного неба: другою дитину Райка чекала. Та й не від чоловіка.
Сумно їй однієї було, от і відгукнулася душа дівоча на увагу друга чоловіка. У результаті – розлучення. Двоє дітей, двоє татків. Аліменти. Не працює, у своїх батьків все ще улюблена донька.
То з одним, то з іншим живе: все найкращого татка своїм донькам шукає.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
