Молодшій дочці мій чоловік власноруч збудував гарну хату на подвір’ї наших сватів. Але не довго Оксана з Іваном прожила, а при розлученні зять зробив “жест доброї волі”, віддавши все дружині і дочці. А ось старша до сьогодні живе в невістках, хоча їй вже п’ятдесят. І ось замислились ми про спадщину. Свою хату хочемо повністю старшій віддати. Але як про це дізналася Оксана, то влаштувала величезну “бурю”
В нас з чоловіком дві дочки. Ми давно пенсіонери, живемо в селі в будинку, який самі під себе і збудували. Чоловік майстер на всі руки. Не одну хату в селі він допомагав будувати.
Хата в нас справді добротна. Але коли прийшлось ділити свою нерухомість між дочками, то виявилося, що вона може наробити “бурі” між рідними людьми.
Навіть не знаю з чого почати.
Старшій дочці скоро п’ятдесят виповниться. В неї вже один онук є, наш правнучок.
А молодша Оксана на чотири роки молодша.
Життя її потріпало.
Заміж вийшла невдало. Ми її попереджали, що Іван ні до чого, не послухала. Прожили п’ять років і розлучилися. Виховує вона доньку. Так заміж вдруге і не вийшла.
Відразу після весілля мій чоловік допоміг звести на подвір’ї свахи для них окремий будиночок, бо так діти захотіли. Ми туди вклали чималу суму грошей. Потім і необхідні меблі придбали. Тому коли дочка розлучалася, Іван залишив цю хату нашій Оксані. Ну хоч тут мудро зробив.
Але прожила дочка там не довго. При першій же можливості забрала дочку і поїхала на заробітки до Німеччини.
Хата там довгий час пустувала. Я туди пару раз навідувалася, але колишня сваха не дуже була рада мене бачити на своєму подвір’ї, тому я махнула на все рукою.
Старша дочка все життя прожила в невістках, хоча ми завжди казали, щоб приводила зятя до нас. Їй з того села було краще і ближче добиратися до роботи.
Оксана ж вісім років тому повернулася в Україну. Дочка, наша онучка, живе окремо. Оксана купила за гроші зароблені на заробітках собі і дочці по квартирі.
І ось зараз, коли чоловіку майже вісімдесят, ми вирішили поставити всі крапки в тому, що і кому залишати.
Добре все обдумавши, вирішили хату в селі на старшу дочку переписати. Молодшій же ми побудували. Те, що вона пустує, це не наші клопоти.
І ось коли власне Оксана дізналася про нашу “волю”, влаштувала велику “бурю”.
Каже, що ми її кинули, що в неї й так все життя пішло шкереберть, а тут ще й ми так не гарно чинимо.
Але якщо ми поділимо порівну, то старша ж образиться.
Але якщо чесно я Оксану не розумію. Ту хату вона закинула, а на нашу “око поклала”.
Я не знаю чим все це закінчиться, але те, що мені все це не подобається, це правда.
Що робити в такій ситуації?
Автор Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для
