fbpx

Молодшій дочці мій чоловік власноруч збудував гарну хату на подвір’ї наших сватів. Але не довго Оксана з Іваном прожила, а при розлученні зять зробив “жест доброї волі”, віддавши все дружині і дочці. А ось старша до сьогодні живе в невістках, хоча їй вже п’ятдесят. І ось замислились ми про спадщину. Свою хату хочемо повністю старшій віддати. Але як про це дізналася Оксана, то влаштувала величезну “бурю”

Молодшій дочці мій чоловік власноруч збудував гарну хату на подвір’ї наших сватів. Але не довго Оксана з Іваном прожила, а при розлученні зять зробив “жест доброї волі”, віддавши все дружині і дочці. А ось старша до сьогодні живе в невістках, хоча їй вже п’ятдесят. І ось замислились ми про спадщину. Свою хату хочемо повністю старшій віддати. Але як про це дізналася Оксана, то влаштувала величезну “бурю”

В нас з чоловіком дві дочки. Ми давно пенсіонери, живемо в селі в будинку, який самі під себе і збудували. Чоловік майстер на всі руки. Не одну хату в селі він допомагав будувати.

Хата в нас справді добротна. Але коли прийшлось ділити свою нерухомість між дочками, то виявилося, що вона може наробити “бурі” між рідними людьми.

Навіть не знаю з чого почати.

Старшій дочці скоро п’ятдесят виповниться. В неї вже один онук є, наш правнучок.

А молодша Оксана на чотири роки молодша.

Життя її потріпало.

Заміж вийшла невдало. Ми її попереджали, що Іван ні до чого, не послухала. Прожили п’ять років і розлучилися. Виховує вона доньку. Так заміж вдруге і не вийшла.

Відразу після весілля мій чоловік допоміг звести на подвір’ї свахи для них окремий будиночок, бо так діти захотіли. Ми туди вклали чималу суму грошей. Потім і необхідні меблі придбали. Тому коли дочка розлучалася, Іван залишив цю хату нашій Оксані. Ну хоч тут мудро зробив.

Але прожила дочка там не довго. При першій же можливості забрала дочку і поїхала на заробітки до Німеччини.

Хата там довгий час пустувала. Я туди пару раз навідувалася, але колишня сваха не дуже була рада мене бачити на своєму подвір’ї, тому я махнула на все рукою.

Старша дочка все життя прожила в невістках, хоча ми завжди казали, щоб приводила зятя до нас. Їй з того села було краще і ближче добиратися до роботи.

Оксана ж вісім років тому повернулася в Україну. Дочка, наша онучка, живе окремо. Оксана купила за гроші зароблені на заробітках собі і дочці по квартирі.

І ось зараз, коли чоловіку майже вісімдесят, ми вирішили поставити всі крапки в тому, що і кому залишати.

Добре все обдумавши, вирішили хату в селі на старшу дочку переписати. Молодшій же ми побудували. Те, що вона пустує, це не наші клопоти.

І ось коли власне Оксана дізналася про нашу “волю”, влаштувала велику “бурю”.

Каже, що ми її кинули, що в неї й так все життя пішло шкереберть, а тут ще й ми так не гарно чинимо.

Але якщо ми поділимо порівну, то старша ж образиться.

Але якщо чесно я Оксану не розумію. Ту хату вона закинула, а на нашу “око поклала”.

Я не знаю чим все це закінчиться, але те, що мені все це не подобається, це правда.

Що робити в такій ситуації?

Автор Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для

You cannot copy content of this page