Мова йшла про те, щоб свекруха у нас у Львові перезимувала. Але тепер чоловік каже, що не може вказати мамі на двері! Таке мені не підходить і я поясню, чому.
Зустрілися ми з чоловіком у Києві під час навчання у виші, але сама я зі Львова і мала там однокімнатну квартиру. Спочатку чоловік хотів, щоб ми жили з його мамою, але я наполягла на оренді квартири в столиці, поки немає своєї.
У чужій квартирі ми прожили 5 років, накопичили небагато грошей, але мало щоб придбати своє житло в столиці. Потім так сталося, що у Львові відкрили філіал нашої фірми і ми переїхали жити в моє місто в мою оселю. Мене влаштовувала однокімнатна квартира-студія, хоч і невелика, але своя.
І ось зимою, коли в столиці відключали світло, воду й опалення, свекруха тимчасово переїхала до нас на час, а в свою квартиру пустила рідню з Харківщини. Чоловік, щоправда, спитав мене згоди, і переконав, що це максимум на два місяці, що весною мама повернеться до себе.
Марта Василівна з першого ж дня розклала свої речі у шафі, обрала диван для себе, добре, що хоч не наше ліжко, і почала обживатися. І це в однокімнатній квартирі! Але я терпіла, тимчасово ж, поки вона не почала господарювати на кухні.
Все, що я готувала, вона вважала несмачним, говорила, що я не вмію заощаджувати, бо купую м’ясо, а можна обійтись сосисками. Справді, так було дешевше, бо свекруха відварювала сосиски до якогось гарніру, а в цій воді варила суп! Як це можна їсти?
Почалися суперечки, я вимагала, щоб чоловік швидше вирішував питання з її поверненням. Зрештою з’ясувалося, що гроші свекруха пообіцяла тій рідні свою квартиру на невизначений термін. Поставили мене перед цим фактом, і крапка.
Я переїхала до своїх батьків, сказавши чоловіку, що повернуся тільки коли свекруха поїде. Він вибачався, сказав, що їхати їй не куди, що не може ж він виставити рідну матір надвір.
Я вже зважилася на розлучення, але нещодавно дізналася, що чекаю дитинку. Що тепер робити – не знаю. Я розумію, що радити тут нічого, але мене всю розпирає від несправедливості і хочеться просто виговоритись і почути якісь потрібні для мене слова, як розумно повестися у моїй ситуації.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір