Моя бабуся по батьковій лінії Павлина Остапівна була дуже владною і гордою жінкою. Вона завжди знала, що треба робити не тільки їй, але і всім оточуючим. Хто кращий, а хто гірший, хто впорається, а хто ні, хто її більше любить, а хто і зовсім не пробує. Все залежало від думки бабусі. Мама її боялася. Точніше впливу, який вона мала на тата.
При цьму відстань їх розділяла не маленька – тисяча кілометрів. У хід йшли телефон, телеграф і пошта. Бабуся дзвонила, писала і закидала телеграмами не тільки нас, а й різні органи (раніше це було дуже актуально). І, можна подумати, що тато був єдиною дитиною, але у нього був брат і дві сестри, які відчували на собі і своїх сім’ях не меншу бабусину активність.
Павлина Остапівна краще від усіх знала, як потрібно виховувати дітей, любити чоловіка, дружину, заробляти, де і скільки. Список нескінченний з усіх життєвих ситуацій, і кругом вона знала, як навести лад і порядок.
Прожила наша бабуся до 90 років і можна уявити, скільки після себе вона залишила сварок, розбрату, суперництва. Всі її діти не спілкуються між собою, діти її дітей теж не живуть в злагоді одне з одним і своїми батьками. А зрозуміла це і усвідомила вона на останньому році життя, весь той рік повторювала:
“Таке довге життя, а сенс?”
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
