fbpx
життєві історії
Моя близька подруга Тоня виїхала в Німеччину ще 8 років тому. Ми весь час спілкувалися, а це поїхала я з двома дітьми до неї, потинявшись спочатку по Україні. Маю надію тут з часом вийти заміж, як Тоня. – Знаєш, німці вже побоюються українських жінок. У Тетяни вже складено певний план дій

Моя близька подруга Тоня виїхала в Німеччину ще 8 років тому. Ми весь час спілкувалися, а це поїхала я з двома дітьми до неї, потинявшись спочатку по Україні.

Маю надію тут з часом вийти заміж, як Тоня.

Якось ми під час прогулянки з подругоюв парку про це розмовляли. І вона видала:

– Знаєш, німці вже побоюються українських жінок.

Я з подивом запитала, чому саме. На що подруга розповіла мені про свою нову знайому, теж українку-переселенку.

Та жінка приїхала до Німеччини півроку тому. Зі своїм майбутнім чоловіком вона була знайома дуже поверхово, але це не стало перешкодою для швидкого шлюбу. З моєю подругою вона вперше зустрілася у дворі, бо мешкають вони у сусідніх будинках. І з того часу ця Таня регулярно заходить у гості до Тоні.

За словами нової знайомої, Тетяни, вже за 2 місяці шлюбу їй стало зрозуміло, що чоловік – не її людина. Тому половина скарг і нарікань припадала саме на нього. Мовляв, він нудний, романтики у їхніх стосунках ніякої немає, життя з ним не влаштовує. Але кидати чоловіка вона в жодному разі не збирається. Принаймні зараз. у такий час для України.

У Тетяни вже складено певний план дій. І найголовніше неї – отримати громадянство. Щоб цього домогтися, потрібно «потерпіти» чоловіка 3 роки. Можливо, доведеться навіть народити дитину, щоб порадувати чоловіка. Але в будь-якому разі, як тільки вона офіційно стане громадянкою Німеччини, візьме дитину та піде від чоловіка. А далі куватиме свою долю на свій розсуд. Ось таке вона нам розповіла.

І таких жінок у Європі та Америці цілком вистачає. Вони знаходять іноземців, заводять із ними милі розмови і переписки, а вже за півроку їх звуть заміж.

Тому. пояснила мені Тоня, не потрібно дивуватися збільшеної упередженості щодо наших дружин. Зрозуміло, не всі слов’янські дівчата виходять заміж за іноземців виключно заради зиску. Багато хто покидає рідний край і заради сильного кохання. так зробила свого часу Антоніна, у них в родині все добре.

Але я зрозуміла, що негативна сторона завжди буде популярнішою за позитивну. Особливо якщо ти сам знайомий із подібними прикладами. Ось і моя подруга Тоня стає регулярним свідком вищезгаданих шлюбів із розрахунку. І тепер їй уже ніяково і якось соромно за українських жінок. Ніби вона сама вийшла заміж за німця і обдурила його, хоча це не так.

Тоня з Йоганесом добре живуть, виховують донечку.

Ось тепер сиджу й думаю. Зрозуміло, кожен крутиться у цьому житті як може. Але чи це виправдовує відвертий обман і користування людиною? адже це тоді просто метод підвищення матеріального статусу та набуття громадянства.

А чи сама я не з такою надією сюди приїхала? Погано це чи нормально?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.