Моя дочка в невістках і дня не пропрацювала. Свекруха поки була молода, то кожного дня приносила після роботи торбу продуктів, оскільки працювала на ринку.
І лише тепер, коли і сват і сваха осіли дома, бо вік вже не молодий і пенсію даремно не дають, моїй Олі це сильно не сподобалось.
Дочка ж думала, я її пожалію, а в кращому випадку, ще й провчу її свекруху, а я навпаки, стала на захист свахи.
Я не думала, що дочка така невдячна.
В нас з чоловіком двоє дітей.
Старша дочка багато років живе з дітьми за кордоном, в Італії. Доля її була нелегка. Спершу жила з невісткою, але чоловік почав заглядати до чарки і не стерпівши такого життя подалася на чужину, розлучившись з Петром.
На даний час мого колишнього зятя вже немає в живих, але це й не дивно…
За старшу я не хвилююся, хоча й з молодшою Ольгою донедавна проблем не було.
Ми з чоловіком в селі живемо. Маємо невеличке господарство. Тримаємо і корівчину і кури і гуси. Кролі донедавна були.
В селі роботи хватає. Я працювала двірником в школі, а чоловік в колгоспі, а коли все розпалося, то почав хазяйнувати.
Продукцію ми возили і возимо на базар, і дочці, звісно ж, допомагаємо чим можемо.
З малечку Оля бідкалася, що не хоче в селі жити.
– Я вийду заміж за міського парубка і буду жити, як в Бога за пазухою.
Так і сталося, хоч пішла Ольга жити в квартиру, де жила і свекруха і свекор.
Свати в мене були молоді і шустрі. Крутилися, як могли все своє життя.
Моя ж Оля з декрету так і не вийшла, хоча діти вже не такі й маленькі.
Зять має гарну роботу, тому дочка не спішить на “дядю” працювати.
Але скажу відверто, вона і по дому нічого не хотіла робити. Свекруха її з роботи прийде, їсти зварить, в хаті прибере. А хто ж такому житті буде проти?
Ольга за дітьми гляділа, і про себе любиму не забувала.
Я не раз казала свасі, щоб привчала невістку до роботи, але та така людина, що краще сама зробить, ніж буде когось просити.
Але вже рік часу, як моя сваха на пенсії. І все тепер змінилося.
Роки, як не крути, беруть своє. Не має вже такого вона здоров’я і їсти зварити і прибратись як слід.
На Водохреща ми з чоловіком вирішили провідати дітей і онуків. І трішки я засмутилась через дочку.
Ми після столу вирішили з Ольгою і дітьми прогулятися вулицями міста.
Хоча, скоріше сама Ольга мене попросила з нею на вулицю вийти, подалі від очей свекрухи.
Мене ж розпирала цікавість, що таке могло в них трапитися.
І ось, що я дізнаюсь від Ольги.
Виявляється, її свекруха вже не має такої сили мити, готувати і прибирати. Та незважаючи ні на що, мовчить, щоб не налякати невістку.
– Ти уявляєш, вона навіть тарілки не може нормально помити. Я мушу після неї все перемивати, бо не можливо в руки взяти, все з жиром.
Те саме і з їжею, варить одне і те саме.
– А ти візьми і сама готуй! Скільки можна на чужій шиї сидіти?
– Мам, ти кого взагалі підтримуєш? Я твоя рідна дитина, а Лариса Петрівна чужа людина.
– Як не подобається тобі життя в місті, то забирай дітей, чоловіка і гайда до нас в село. Місця всім знайдеться, ти ж знаєш, в будинку жити є де.
І тут моя Ольга притихла. Дійшло до неї, що таке життя, яке вона має, треба цінувати.
– Стань зранечку і їсти на весь день наготуй і в хаті прибери, а потім роби що хочеш.
– Мамо, але ж я хочу, але вона цілими днями на кухні сидить і чаює!
– Вона доброго слова від тебе чекає, а ти як той камінь…
Ви знаєте, після моїх настанов дочка змінилася.
Сама сваха мені при першій нагоді про це розповіла.
Я не знаю, чому та молодь зараз така. Хоча, яка там вже молодь. Ще пару років, і весілля дітям моя Ольга робити буде…
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!