Я не думала, що дочка мене так рано бабусею зробить. У мене у самої троє дітей, двоє молодших ще в школу ходять. За ними ще потрібно дивитися. Тепер ще онука хочуть мені на шию посадити. А жити я в тому житті буду?
У мене троє дітей. Найстарша дочка, від першого чоловіка, вже створила свою сім’ю. Молодші син з дочкою поки живуть з нами. Я тільки недавно “видихнула” і вийшла нарешті на роботу.
Звичайно, з кар’єрою справи туго, адже багато років я витратила на догляд за дітьми, але я не впадаю у відчай і вважаю, що у мене все ще попереду. Як тільки я вийшла в люди, стосунки із чоловіком налагодилися. Я помолодшала і розцвіла. Але тут все різко змінилося.
Старша дочка завжди мені допомагала. І по дому, і дітей молодших няньчила. Вона була дуже цілеспрямованою та відповідальною дівчинкою, тому закінчила школу із золотою медаллю і сама вступила до університету. Навіть працювати вже почала потроху, але раптом дізналася про свій цікавий стан. Поява на світ дитини стала перепоною досягнення кар’єрних висот.
Директор ясно дав зрозуміти Юлі, що довго на неї чекати не буде. Він готовий її підвищити, якщо вона не засиджуватиметься в декреті. Відмовитись від такої пропозиції вона ніяк не може, адже це дозволить їй вийти на інший рівень життя. Але як бути з дитиною?
Донька знайшла вихід – вона запропонувала мені звільнитися, і няньчити онука. Юля вважає, що всі від цього лише виграють. Вона навіть згодна платити мені солідні гроші за допомогу. Тим більше, я матиму можливість своїх дітей контролювати. Вони ж ще школярі, які без мого нагляду можуть розслабитися.
– Юлечко, ти кому дитину народжувала? Мені? – обурилася я, адже подібне не входило до моїх планів.
– А ти кому мого брата і сестру? Мені? Мені було 15 років, коли вони з’явилися. Один за одним! Я їх виняньчили “від” і “до” і ні слова тобі докір не сказала. Це ж не мої діти! Тепер твоя черга мені допомагати! – відповіла Юля.
Якщо чесно, Юля права, але я не хочу знову занурюватися в “пелюшкові” будні. Мені подобається працювати та почуватися вільною. Я на ці пелюшки вже й дивитися не можу. Та й чоловік мій не в захваті від цієї ідеї. Юля та її дитина йому ніхто, по суті, хоча він ніколи не ділив дітей.
Я не готова стати зразковою бабусею та забути про своє життя. Я своїх дітей виростила, хіба я чимось завдячую старшій дочці? Я заслужила відпочинок і тепер хочу пожити для себе. А Юля особливо не перепрацювала. Так, допомагала, але у багатодітних сім’ях старші завжди допомагають.
Донька повинна думати про дитину, а не про кар’єру, якщо вже зважилася на материнство. Їй треба навчитися правильно розставляти пріоритети, а не ображатись. З іншого боку, я могла б увійти в становище дочки та виручити її, але раптом Юля почне зловживати моєю допомогою і зовсім розслабиться?
Що скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
