fbpx

Моя дочка зовсім не розуміє, що коїть. Замість того, щоб сидіти вдома і піклуватися про сина, вона вирішила відправити чоловіка у відпустку по догляду за дитиною! Що це за дивні часи настали?

Я була спантеличена рішенням дочки. Вона хоче повернутися до роботи, а її чоловік залишиться вдома з їхнім маленьким сином. Проте я не вірю, що чоловік зможе займатися дитиною та господарством.

Моя дочка зовсім не розуміє, що коїть. Замість того, щоб сидіти вдома і піклуватися про сина, вона вирішила відправити чоловіка у відпустку по догляду за дитиною! Що це за дивні часи настали?

На суботу коліжанка, з якою я працюю, запропонувала піти з нею в театр, але я відмовилася, оскільки за декілька днів до цього моя дочка попросила мене посидіти з онуком.

Діти хотіли піти в кіно, а потім смачно повечеряти. А взагалі мені було дуже цікаво, як вони вирішили питання про відпустку по догляду за дитиною. Нещодавно казали, що коли малечі виповниться рік, він піде в садок, а Аня повернеться на роботу. Тепер я бачу, що плани змінилися кардинально.

Я вважаю, що найкраще буде, якщо Аня залишиться вдома з малим, поки він не піде в садок.

Я хотіла комусь вилити душу тому зателефонувала подрузі. Та, за звичкою, відразу почала жартувати.

– Краще б ти пішла на пенсію і сама піклувалася про онука. Хіба ні?, – сказала мені Люда.

– Ось така порада… – розсердилася я.

– Слухай, це все одно не твоя справа. Дай їм трохи свободи і дозволь їм приймати власні рішення. Це найкраще, що ти можеш зробити. Інакше вони розлютяться і втечуть на якийсь екзотичний острів, – додала вона.

Звичайно… Особливо Аня, яка просто не може жити без свого магазину. Зараз вона доглядає за дитиною, але не буває дня, щоб вона не вийшла на роботу перевірити, чи все гаразд.

А щодо раннього виходу на пенсію, то це навіть неможливо. Я вже перевірила, на жаль, не виходить мені. І в той же час це було б дійсно хорошим рішенням.

Мені важко на душі, коли я думаю, що Златанчик піде в дитячий садок. Що з того, що часи змінилися, і сьогоднішні дитячі садки, як кажуть, кращі, ніж двадцять-тридцять років тому. Може там і чудові умови, і гарні іграшки, але я ніколи не повірю, що там хтось доглядає належно за дитиною, яка плаче.

Я прибула до будинку молодих раніше, ніж ми домовилися. Я сподівалася зустріти зятя на самоті й поговорити з ним про Златанчика.

Юра, мій зять – IT-фахівець. Він зазвичай має вихідні, тому я припустила, що він піклувався про мого онука, коли Аня була в магазині. Однак цього разу мої припущення були хибними. Вони обоє були вдома.

– Я думала, ти прийдеш пізніше, мамо, – усміхнулася Аня.

Вона поставила на стіл печиво і пішла варити каву. Чекала-чекала, поки вони самі відкриють тему, але не дочекалася. Говорили про все, що можна, тільки не про Златанчика. Нарешті я не витримала і запитала, чи вони вже вирішили. Я хотіла знати, чи піде мій онук до дитячого садка, чи хтось із них залишиться вдома та піклуватиметься про нього.

– Не лякайся, мамо, ми впораємося, – знизала плечима дочка. – Я ж сказала тобі, що ми знайдемо рішення!

– Ти йдеш у відпустку по догляду за дитиною?, – я була дуже щасливий. – Це чудова новина, люба!

– Ні, не я, мамо, доглядати за нашим сином буде Юра. Ми разом вирішили, що це найкраще рішення.

– Я, мабуть, неправильно тебе зрозуміла, – я відчула, як у мене паморочиться голова.

Зять у відпустці по догляду за дитиною? Я розумію, що він добре доглядає за дитиною, але це ще не все. Хто буде займатися господарством? Хто буде готувати, прибирати, прати? Що це взагалі за ідея?

– Сподіваюся, це жарт, – розсміялася я.

– Але чому?, – додав зять. – Думаєте, я не зможу?

Це питання було безглузде. Жодна людина не може впоратися зі стількома справами одночасно. Він не думатиме логічно, коли Златанчик одного дня прокинеться з гарячкою. Чоловік повинен працювати і заробляти на сім’ю, а не стояти на кухні.

Аня додала, що Юра впорається. А потім вони пішли. Я стояла, дивлячись на онука і з кожною миттю мені все більше його ставало шкода. Бідолашна дитина, його власна мати залишила його на батька, поки вона робить кар’єру…

Коли я розповідала про все це своїм колегам, вони всі погоджувалися, що давати поради важко. Вони ніколи раніше не стикалися з такою ситуацією. Тоді вони вирішили, що, можливо, це не така вже й погана ідея. І вони хотіли, щоб я регулярно повідомляла їм, як це відбувається.

Але мені від того не холодно й не жарко. Я все рівно не погоджуюсь з дочкою і зятем. Я вважаю, що доглядати за дитиною, ну принаймні перші три роки, повинна мама.

А що ви скажете з цього приводу?

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page