Моя дружина тільки те й робила, що готувала їсти, доглядала за дітьми, і з нетерпінням чекала мене з роботи, а мені цього було мало. Ось тому я й звернув увагу на Лілю. Вона була геть іншою. Що молоде то молоде! Я не збирався йти з сім’ї, де у нас є двоє діточок, просто захотілось перед друзями “шиканути”. – Уляна б так ні про що й не здогадалася, якби одного дня не прийшла на роботу без попередження.
До сорока років Василь Васильович розумів, що все у нього добре і вдало склалося. Гарна посада, гроші, повага, і будинок – повна чаша, двоє дітей, які підростають, радують.
Ось тільки дружина Уляна набридла до зубного скреготу, кожен день його з роботи зустрічає, кожен день одне і теж, набридло…
Так, він пам’ятав, яка у них любов була, як вони жебраки студенти перебивалися сухими макаронами, як клялися один одному у вічній любові, в горі і в радості, в злиднях і багатстві.
Василь працював не шкодуючи себе, щоб досягти всього, що він зараз має, а Уляна завжди була його вірним тилом. Створювала затишок, спочатку в орендованому житлі, потім вже своя квартира з’явилася, народжувала дітей, на свою кар’єру рукою махнула, хоча подавала надії в університеті, аби в сім’ї все було добре.
Все це Василь пам’ятав і був вдячний Уляні, але як же набридла ця вся одноманітність, одні і ті ж слова кожен день, йому здавалося дружина його не розуміє, але що взяти з домогосподарки.
Сидить удома, нічого не розуміє в цьому житті, одне на думці, що приготувати, та чим діти хворіють, абсолютно, ніяких більше інтересів, інша справа Ліля, секретарка Василя, кожне слово його ловить, думки на ходу читає, і красуня до того ж.
Василь не втримався і натякнув Лілі, а вона і так зрозуміла, і закрутився у них роман, та такий, що йому і додому йти не хотілося.
Ліля не надто освічена, але ще тою “розумницею” була, і в питаннях свого забезпеченого життя розбиралася досить непогано.
Навіщо вчитися, старатися працювати, щоб досягти благополуччя, якщо в кожній компанії знайдеться такий старий начальник, готовий платити за власне задоволення.
До речі, людьми похилого віку вона називала всіх хто старший тридцяти, їй самій було всього двадцять два, напевно, для неї вони і були людьми похилого віку.
Василь пишався собою, така панянка з ним, яку і друзям не соромно показувати. Він як і всі чоловіки, вважав, що молоді дівчата крутять з чоловіками набагато старших від себе, виключно через їх мужність і душевні якості, він відчував себе прямо мачо.
Так вони милувалися кілька місяців, і Василю здавалося все прекрасно влаштувалося, чого ще бажати, любові молода Ліля давала йому з лишком, вдома теж все налагоджено.
Але все хороше коли-небудь закінчується, Уляна прийшла до нього на роботу, хотіла сюрприз зробити з приводу річниці їхнього весілля, замовила путівки в теплу країну і їй потрібен був його паспорт.
І застала голубків, які воркочуть, секретарки – то на місці не було.
Ну, звичайно, вдома була “буря”, Василь вигукував:
– Це, взагалі, нічого не означає, я ж не збираюся розлучатися з тобою, тому, власне, що тобі дорога дружино не подобається… Він і, правда, думав, якщо з родини не йде, то це і, взагалі, навіть зрадою, не рахується. Тільки ось Уляна, така-сяка, цього не розуміє.
А дружина мовчки зібрала речі, діти самі за нею пішли, і поїхала до мами, а чоловік ще навздогін говорив:
– Так, куди ти одна без мене, ти ж ні дня не працювала, на що ви жити будете?
Спочатку Василь думав, посердиться і повернеться, Уляна не поверталася, телефон не брала, і зовсім він засумував, вже молода коханка не в радість, в будинку тиша.
Але те, що сталося далі, його сильно здивувало,. Він випадково зустрів свою Уляну з чоловіком, вони розмовляли.
Вся така рідна, він з подивом помітив, що дружина його красива, впевнена в собі жінка і прекрасно обходиться без нього.
І найголовніше, дружина його не пробачила, він просив прощення, на колінах стояв перед нею:
– Ти об мене ноги витирав останні років сім, я все терпіла, любила тебе, а більше не хочу, можеш і далі розважатися зі своїми молодицями…
Нічого не залишилося у Василя Васильовича від колишнього благополуччя, діти з ним не спілкуються, не хочуть, вони вже всі розуміють, дружина на розлучення подала, тільки Ліля щебече якісь дурниці, прямо дратує до зубного скреготу…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
