Моя Ліза вже пів року зустрічається з хлопцем. І ось на Йордань вони вдвох прийшли до нас в гості. Я одразу ж помітила між ними дивну ауру. Щось підказувало мені, що Роман хоче саме в цей день попросити у нас руки донечки. Та як же я помилялася. Треба було на самому порозі їх розвернути
Моя дочка вирішила разом жити зі своїм молодим чоловіком. Я думала, справа йде до весілля, а вони вибрали співжиття без штампу в паспорті . “Зараз усі так живуть!” – Був аргумент дочки. Але я з цією думкою зовсім не погоджуюся.
– Офіційний шлюб – це ще не запорука щасливого сімейного життя. До чого тут одруження?” – обурювалася Ліза. Я зовсім не розумію цих сучасних порядків. Пожила з одним, пожила з іншим, а з ким дітей виховувати та зустрічати старість?
Не для того я свою Лізу в турботі виховувала, плекала свою ненаглядну дочку, щоб вона такі фокуси викидала. Я мріяла побачити її у весільній сукні та фаті, скромну та щасливу. І щоб усі люди бачили, як її беруть за дружину, а свекруха покриває голову хусткою – почесно перед десятками свідків.
І як тепер мені називати чоловіка Лізи? Як величати людину, яка не заслужила гордого звання “чоловік”? Коханець, бойфренд чи співмешканець? Та мені ж перед людьми соромно!
Запитала я у Лізи, де ж вона таких понять набралася, адже я її не так виховувала. Виявилося, що подружка Уляна живе так зі своїм хлопцем “на віру” і цілком щаслива в таких стосунках. Тут я не стрималася: Де ти, а де вона? Та Уляна твоя ще зі школи зустрічається то з одним то з іншим. Ти на неї не рівняйся!”
– Ти в мене така чарівна, мила, скромна. Невже твій Роман не хоче перед усім світом визнати, що любить тебе ? – запитала я одного дня Лізу.
– Він мене любить набагато більше, ніж ви з батьком один одного! – відповіла зухвало дочка.
Ну, порівняла! Та я в її віці і наполовину не була такою прекрасною, як вона. З її зовнішністю та розумом моя Ліза собі найкращого кавалера могла вибрати, який би на третій день зробив їй пропозицію і подарував каблучку з діамантом.
Тоді я вирішила піти ва-банк і наочно пояснити дочці всі плюси шлюбу та мінуси її теперішнього стану. Почала я з того, що з’ясувала, чи сама вона не хоче заміж, чи її бойфренд не поспішає під вінець. Виявилося, Ліза вважає, що заміжнім жінкам нудно живеться.
– А ти їжу не готуєш? – запитала я.
– Готую, але ми часто в кафе їмо чи додому замовляємо, — відповіла Ліза.
– А холодильник хто миє?
– Я.
– А унітаз?
– Теж я.
– А речі, хто пере?
– Я…
– То що ти робиш такого, чого не робить законна дружина?
Тут моя дочка й схилила голову. Сама зрозуміла, що виконує всі обов’язки дружини, хоч інша сторона зобов’язань перед нею не має. То заради чого тоді з ним жити?
Ліза на мене образилася. Але я вважаю, що жінка повинна мати повагу до себе в першу чергу. Сучасні чоловіки здатні лише користуватися красою жінки, а самі не сковують себе “узами” шлюбу.
Тому хочу запитати інших жінок, які живуть таким “вільним” життям, як це бути в такому становищі?
Може це я чогось не розумію.
Люди, хіба це нормально?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
