Я замучилась. Сил боротися з мамою, немає…
Мені 19 років, я студентка. Моя мама, ще зовсім не стара, просто видавлює всіх інших мешканців з квартири якимись своїми старечими примхами. Квартира захаращена величезними домашніми рослинами, ми всі постійно боремося за простір для переміщення по дому. У мами якась своя любов до домашніх тварин, є дорослий кіт, який не ходить в лоток, який всюди залишає шерсть, а ще його вічно всюди нудить і у нього море бліх!
Блохи всюди, я вся покусана, вся вже в пухирях, а мама каже, що блохи мені ввижаються. Решта якось не так страждають, але оскільки я найменш улюблена дитина з чотирьох (у мене вічні неврози, різні патології на нервовому грунті, важкий характер) зі мною найменше рахуються, і мені в цьому будинку складно жити. Але мені нікуди піти, абсолютно нікуди з’їхати.
Сьогодні у мене була істерика, я попросила маму купити антиблошиний спрей, а вона завела розмову, мовляв, соромно гнобити тварин, вони ж усе відчувають. Пізніше я дізналася з розмови з молодшим братом, що мама за моєї відсутності говорила, нібито я хочу всіх з квартири вижити. Я не працюю зараз, вирішила закінчити бакалаврат, а в магістратуру не йти, відразу на роботу, а якщо б і заробляла, в сучасних реаліях мені ніколи не зібрати на окреме житло.
Я намагаюся рідше бувати вдома – працюю в читальному залі університету, іноді в комп’ютерному класі, у вільний час гуляю допізна, сиджу в храмі, але додому йти доводиться. Адже тут у мене речі, підручники, комп’ютер з рефератами і т.д. Студентський гуртожиток тільки для іногородніх.
Як мені виживати? Мама просто непохитна, вона ніколи не відмовиться від своїх інтересів заради іншого. Я її просила, умовляла, вимагала, плакала, але вона не реагує. Я йду з дому, а їй все одно, що це відбувається через неї і чи взагалі я повернусь…
Що робити? Порадьте, як вийти з цієї ситуації.
Передрук без посилання на ibilingua заборонений!
Фото ілюстративне – 2linespoetryinurdu.blogspo
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
