Моя мама сімдесятку розміняла, але це не завадило їй у такому віці стати, як вона каже, на рушничок щастя з Василем Петровичем. Весілля, незважаючи і на війну в Україні, відбулося. Мама одягла білосніжну сукню і навіть зробила зачіску. Правда, я все це знаю лише завдяки фотографіям. На цей “цирк” я не прийшла.
Я киплю від злості, і не знаю, як маю на вибрики мами реагувати…
Моїй мамі два місяці тому виповнилося 63 роки. І влітку в неї “зірвало дах”. Мама надумала вийти заміж. Наречений – її ровесник. Ще у студентські роки вони зустрічалися, але до весілля справа не дійшла. Василь Петрович пішов до армії, а мама переїхала жити до іншого міста. І ось через багато років вони знову разом. Обидва вже в зморшках, самотні, розчаровані. Вирішили поєднати свої життя і стати, як вони кажуть, на рушничок щастя, щоб надолужити втрачене.
Мама разом із Василем Петровичем перед самим новим роком відгуляли скромне весілля. Незважаючи на літній вік і війну в Україні, мати одягла новеньку сукню, зробила зачіску та взяла до рук букет. Після РАЦСу вся компанія направилася у кафе. Скромно, затишно, гідно літньої пари. Лише одне засмучувало маму — те, що на весіллі не було мене, її єдиної дочки.
Щодо мене, то я відразу відмовилася бути присутньою на цій церемонії. Щиро кажучи, не знаю, як мама могла додуматися до такого у її віці. Адже вона зрадила свою сім’ю! Звичайно, я не проти щастя матері, але справа тут зовсім інша. Про це я розповім далі.
Розумію, ще дивно зараз думати про спадщину, я бажаю мамі ще довгі роки життя. Однак вона володіє двома квартирами в Тернополі та шикарною дачею. Новоспечений чоловік мами в такому становищі, як мати на світ привела. Ні кола ні двора. При цьому у нього троє дітей та гора онуків. Загалом, спадкоємців тепер у мами хоч греблю гати. Прикро, якщо її майно дістанеться не рідній дочці, а чужим людям.
Звичайно, я маю власну невелику квартирку. Там я живу з донькою, яка нещодавно розлучилася. Все життя я працювала на декількох роботах. Не скажу, що доля мене балувала. Але планую забезпечити свою доньку хоча б житлом, яке по праву має дістатися їй, коли бабусі не стане.
Але тепер замість майна я ризикую отримати у спадок старого діда з купою проблем. Не розумію, чому мама у такому пізньому віці обов’язково хотіла вступити в офіційний шлюб. Невже не можна було просто жити разом з Василем Петровичем? Тоді б мене голова не боліла за цей спадок.
Загалом, я на маму образилася, тому на її весілля не прийшла. Виною тому не заздрість і не літній вік нареченої, а те, як мама зі мною вчинила. Можна сказати, позбавила спадщини раніше часу. Чи є ще шанс все змінити? Як достукатися до мами?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
