Моя мама власниця трикімнатної квартири в хорошому районі Києва. Я поки не заміжня, але жити під одним дахом з рідною людиною не можу. Орендую. Коли приїжджаю її провідати, то більше ніж три години не витримую, дуже складний характер чи то в неї, чи то в мене. Та що казати, я раз в тиждень їй телефоную, і в кінцевому результаті завжди “ураган”, який довго не вщухає
Катерині вже тридцятка минула, а вона досі живе в орендованій квартирі. І вже, скажу я вам, не один рік.
І зовсім не тому, що приїхала здалеку. Катя – корінна киянка, володіє навпіл з матір’ю трикімнатною квартирою в гарному районі столиці. Мати зараз живе в тій квартирі одна, хоча місця для двох жінок в трьох кімнатах більш ніж достатньо. Але про те, щоб оселитися з матір’ю, Катерина не хоче і чути.
– Ой, ні, тільки не це! Нам з мамою більше трьох годин підряд перебувати поруч просто протипоказано! Хорошим це не закінчується… Через що лаємося? – А незрозуміло взагалі! Вона хороша, і правильні речі говорить… Але ужитися нам складно. На рівному місці ухитряємося влаштувати бучу. Та що вже там, ми по телефону-то раз в тиждень стабільно лаємося… Ні, я краще буду голодувати, але жити буду без мами!
Орендувати окрему квартиру для себе однієї Катя сенсу не бачить: шкода грошей, які доводиться віддавати в нікуди. Набагато дешевше, веселіше, та й зручніше жити з сусідкою або навіть з сусідками.
– Найпростіше з якоюсь незнайомою дівчиною, по оголошенню, – каже Катя. – Ну так дивлюся, звичайно, щоб людина була більш-менш адекватна… Але мені щастить: ніколи ніяких проблем! Хоча в найперший раз, пам’ятаю, було складно зважитися на таке – з’їхатися з абсолютно чужою людиною. Виявилося, боялася даремно!
– З самою першою дівчиною я прожила два роки, ми і досі кращі подруги.
– Ой, весело жили! Напевно, кращі роки це були.. Ділилися всім, разом гуляти ходили… А потім Галка вийшла заміж, і я зробила помилку: покликала на її місце стару подругу… Загалом, з тією дівчиною ми не змогли, хоча знайомі були добре… Через кілька місяців посварилися вщент. З тих пір віддаю перевагу селитися з абсолютно незнайомими, і заїжджати одночасно, щоб все на рівних. Зараз у мене просто відмінні сусідки, дві жінки. Живемо в трикімнатній квартирі душа в душу… З сторонніми простіше!
Треба сказати, з Катериною згодні багато.
– Якщо ось так аналізувати життєвий шлях, з чужими дійсно простіше, ніж з рідними! Бувало, і допомагали чужі люди куди більше, ніж свої! – часто говорить одна моя добра знайома. – Сусідка-пенсіонерка, наприклад, раніше безкорисливо сиділа з моєю донькою! Скільки разів вона мене виручала, не описати! При наявності двох пар баб-дідів на пенсії, з хворою дитиною сиділа чужа людина, ось так. І від грошей відмовлялася завжди… Я їй досі вдячна!
На хорошу роботу мене влаштували чужі люди, родичі при посадах навіть не поворухнулись. Чужі люди в складний момент з пропискою допомогли, свої, уявляєте, відмовилися! Побоялися прописувати жінку при надії. А чужі – не побоялися, дякую їм величезне.
А вам теж з чужими і сторонніми простіше, ніж зі своїми?
Чому це так? В чому проблема?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
