Моя мама з Херсонщини переїхала на всю зиму до нас, але додому видно не збирається. Ми з чоловіком і мамою живемо наразі разом із нею у нашій квартирі.
Чоловік мій людина дуже господарська і практична, скупувата, прискіплива, любить покритикувати інших. Приходить з роботи і починає вчити то мене, то мою маму, що ми не так готуємо, не так прибираємо, що без нього ми прямо зникли б, що моя мама лінива і обманює його, ховає від нього гроші.
Насправді жодних грошей мама не ховає, звісно. Навпаки, на самому початку шлюбу я випадково знайшла заначку у чоловіка, був конфлвкт, але я його вибачила, більше такого поки що не було.
Мама господиня не ідеальна, але не настільки, як бачиться чоловікові. Вона зараз все взяла на себе, сама готує і прибирає в будинку, я рідко допомагаю, весь час на на роботі і з дитиною.
Мама обурена тим, що чоловік робить їй зауваження у її власній квартирі (бо це мамина квартира), плаче. Але їхати назад до тата на Херсонщину вона поки не хоче, бо бачить як мені її допомога потрібна.
Але вона прагне мене постійно опікувати і контролювати, що не влаштовує і мене, і мого чоловіка. Вгамувати її неможливо. На компроміси не йде, всі ідеї чоловіка не приймає на корені. Він робить ремонт у нас, йому це заважає. Наді мною вже сміється, що я «мамина дочка».
Вони конфліктують, сперечаються через дрібниці заради принципу, висловлюють мені закиди один на одного. Хочеться втекти від них подалі. Не хочеться кривдити чоловіка, але й маму ображати теж не діло.
Якщо переїдемо від мами на оренду – не потягнемо фінансово, мало заробляємо. Мама хоч часто й легковажна, але чесна та добра. Чоловік подекуди не дуже розумний і впертий, але теж непоганий. Втомилася я залагоджувати конфлікти. Як бути? Кого з них обрати?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.