fbpx

Моя мама з моїм колишнім чоловіком Денисом створили “команду”: вони вирішили, що наш з Денисом синочок Назар повинен жити з татом, мовляв, Денис заробляє більше, житлом забезпечений. Та хіба для дитини головні матеріальні речі? – З ним онукові буде краще, Назару потрібен батько і чоловік поруч. Мама мене вислухала, а потім сказала, що я приймаю необдумане рішення. – А ти не іронизуй, а краще послухай, що тобі розумна доросла людина каже! Ну оступився мужик, великий смуток

Коли ми з Денисом розлучалися, моя мама чомусь стала на бік мого колишнього чоловіка. тепер моя мама з моїм колишнім чоловіком створили “команду”: вони вирішили, що наш синочок Назар повинен жити з татом, мовляв, Денис заробляє більше, житлом забезпечений. Та хіба для дитини головні матеріальні речі?

– З ним онукові буде краще, – вважає мама.

З моєї мами вийшла зразково-показова теща. У моєму бувшому чоловіку мама душі не чула, завжди його захищала. Але те, що і після розлучення, причиною якого стала саме зрада мого чоловіка, вона знову стане на його бік, для мене було несподівано.

Все своє життя мама мріяла про сина, але народила двох дівчаток: мене та сестру. Натомість ми були вільні вибирати собі захоплення, не обмежуючись суто жіночим набором – танці, бісероплетіння тощо. Це один із нечисленних плюсів.

А ще у нашій родині майже не звучала фраза “ну ти ж дівчинка”. Зрозумівши, що сина їй уже не дочекатися, мама почала мріяти, що ми з сестрою вийдемо заміж і народимо синів. Сестра поки що маму не порадувала, а от я вже народила сина, якого мама обожнює.

До мого чоловіка у мами теж було найтрепетніше ставлення. Стандартних тещиних пред’яв до зятя за нею не спостерігалося. Навпаки, вона за будь-якого спірного моменту вставала на бік зятя. Деколи було зовсім незрозуміло, чия вона мама. Її поведінка більше скидалася на звички свекрухи. Отже. можна сказати, що мені “пощастило” – у мене було дві свекрухи, які завжди були готові відстоювати інтереси чоловіка.

Мій шлюб тривав чотири з половиною роки. Всяке було – і хорошого вистачало, і такого собі. Але останнім камінчиком на терези поганого стала інша жінка, яку мій чоловік навіть не особливо намагався приховати. Спійманий майже на гарячому, Денис спокійно сказав, що так, було, так вийшло.

На цьому чаша мого терпіння переповнилася. Повертатися, окрім будинку мами, мені не було куди. Туди я й прийшла з Назарчиком. Мама дуже здивувалася такому пізньому візиту. Я розповіла їй, що трапилося, і додала, що не бачу подальшого спільного життя із цим чоловіком.

Для мене вчинок Дениса – це незворотня точка. Найбільше дивувало, що чоловік навіть не вважав за потрібне спробувати якось виправдатися, вибачитися. Він не зробив нічого такого, у всіх буває. Поки я збирала речі, він грав у телефоні.

Мама мене вислухала, а потім сказала, що я приймаю необдумане рішення.

– У житті всяке буває, всяке трапляється. У нас із твоїм батьком теж було різне. Так, і на такому я його ловила. Але це не привід руйнувати сім’ю. Ну, сходив мужик у гречку, так все одно до тебе повернувся, – міркувала мама.

– Все життя мріяла бути запасним аеродромом, – посміхнулася я.

– А ти не іронизуй, а краще послухай, що тобі розумна доросла людина каже! Ну оступився мужик, великий смуток.

– Мамо, та він навіть не вибачився, ніяк не намагався виправдатися!

– А тобі треба, щоб він на коліна став? Теж мені, царице! Корону зніми! Так, прийде миритися, ти розум вмикай і думай про майбутнє. У тебе син росте, як він без батька буде?

Я відповіла, що краще піднімати сина без батька, ніж із батьком, якому я більше ніколи не повірю. Мама ще раз порадила мені не гарячкувати і ми розійшлися спати.

Ні наступного дня, ні за два дні чоловік так і не прийшов миритися. Навіть не зателефонував. Тільки написав, чи я не надумала повертатися. Тобто, на його думку, я концерт на рівному місці влаштувала, а жодного приводу не було!

Тут однозначно нам далі не по дорозі. Про це я йому написала. Тільки тоді Денис зволив зателефонувати і то лиш для того, щоб попередити, що сина він зі мною не залишить.

– Я позиватимуся до останнього, але сина з такою артисткою не залишу, – сказав чоловік і кинув трубку.

Я випала в осад, розповіла мамі про розмову. Найменше я очікувала почути, що вона підтримує рішення Дениса!

– Хлопчику потрібний батько, чоловіче виховання. До того ж, що зможеш дати дитині? У зятя своя квартира, добрий заробіток, а ти тільки з декрету, жити прийшла до мене, у тебе нічого немає. Що дивишся так? Я думаю про те, як буде краще дитині.

Мама додала, що підтримуватиме зятя, щоб місце проживання дитини визначили з батьком. Такого від мами я не очікувала. Так, знала, що Дениса вона обожнює, як і онука, але це вже перебір. Одна справа, якби я якась безвідповідальна була, але ні, просто вона вважає, що з батьком Назарчику буде краще.

Я пішла від мами. Зараз з малим живу у сестри в її орендованій квартирі. З Денисом ми вже розлучені, чекаємо на рішення по дитині. Мама від своєї позиції не відступається, колишній чоловік також. Але я від своєї не відступлюся, справедливість на моєму боці.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page