Моя мама живе в селі, має декілька курочок і пенсію майже чотири тисячі. Невже їй для життя цього недостатньо? Обновки вона собі не купує. В одних чоботах вже років п’ять ходить. Я хотіла одного разу їй купити, так вона опустила голову, і сказала, що і ці ще добрі. А недавно подзвонила і попросила позичити їй трохи грошей. Каже, що на аптеку. Але ж нам вони на голову також не падають.
Ця історія про одну мою знайому. Вона нещодавно вийшла заміж, перебралася жити в столицю і живе вона з чоловіком цілком собі забезпечено, не потребуючи нічого.
Її чоловік отримує хороші гроші на роботі. Їхнє житло знаходиться за межами міста, є автівка. Можна було б навіть сказати не будинок, а цілий витвір мистецтва.
Після того як переїхала до столиці, дівчина ще трохи підтримувала зв’язок із матір’ю, що залишилася жити в маленькому селі.
Мама Насті вже давно пенсіонерка, має не дуже вже хороше здоров’я, постійно не вистачає грошей. У принципі, звичайна ситуація у житті пенсіонерів, які живуть далеко від столичної метушні, зарплат.
Спочатку Настя завжди підтримувала свою маму хоч і не матеріально, але морально завжди намагалася приділяти багато уваги. Намагалася заспокоїти, давала обіцянки, що згодом забере до себе жити до Києва, що не залишить одну маму.
Однак час минав, Настя вже добре освоїлася у великому місті, звикла до нового життя в достатку. Чим більше часу минало, тим менше вже Настя цікавилася проблемами та життям своєї матері, часто було таке, що забувала навіть зателефонувати, дізнатися про справи.
І ось одного дня мама Насті звернулася до неї з проханням: “Донечко, у мене мало грошей, на аптеку не вистачає. Мені дуже не хотілося б просити їх у тебе, проте більше попросити нема у кого. Може, ти зможеш мені допомогти? Або хоча б попросити свого чоловіка… Я згодом віддала б”.
У цей час Настя була у великому торговому центрі та вибирала собі норкову шубку з нової колекції. Занадто захоплена покупками, вона дратівливим тоном відповіла матері: “Мамо, ти ж отримуєш хорошу пенсію? Як тобі постійно бракує грошей? Адже нам гроші на голову не падають, доводиться їх заробляти. Може тобі підробіток якийсь знайти, я не знаю… Все, мені ніколи, давай!”.
– Донечко, моя пенсія, яку я отримую лише 3 тисячі на місяць. Я б із задоволенням пішла на якусь роботу, проте здоров’я вже не дозволяє. Ти вже пробач, я, напевно, даремно тобі зателефонувала! – відповіла мати, трохи образившись на різкі слова дочки.
На жаль, Настя так і не зрозуміла, що мама у неї лише одна, а ось норкової шуби і подруг вже величезна кількість.
Чоловік Насті, дізнавшись про цю ситуацію, мовчки купив для тещі квитки. Влаштував її в хорошу клініку, де провели всі обстеження, а згодом купив неподалік від себе однокімнатну квартиру, де жінка проживає до сьогодні.
Невже здоров’я рідної матері важливіше за якісь там пару тисяч?
Фото ілюстративне
