Моя мрія здійснилася – я живу і працюю в столиці. Скориставшись моєю добротою, моя молодша сестра оселилася у мене, всі гроші витрачає на себе, знімати окреме житло не хоче. Вікторія сказала: «Поживу у тебе поки стану на ноги, а потім з’їду». Стає на ноги вона вже два роки…
***
Я нарордилася і виросла у маленькому містечку і ще зі школи мріяла жити і працювати в столиці.
Мрія здійснилася, але не зовсім. Після закінчення медичного університету я знайшла роботу, зняла невелику квартиру, і цілий рік жила сама. Обережно розпоряджалася грошима, ніколи не позичала, мені на все вистачало.
І ось моя молодша сестра теж зібралася жити в столиці і приїхала до мене. Уже знайшла роботу, але поки з маленькою зарплатою і не може платити за оренду своєї квартири, тому попросилася пожити зі мною.
Мені не хотілося жити з нею разом, я не люблю пускати когось у свій особистий простір, навіть рідну сестру, але і відмовити їй я теж не змогла.
Вікторія сказала: «Поживу у тебе поки стану на ноги, а потім з’їду».
Стає на ноги вона вже два роки.
Спочатку я думала, що якщо вона не може потягнути окрему квартиру, то зможе платити за мою половину орендної плати. І їй не накладно, і мені теж вигідно, якщо вже живемо разом.
Але сестра все розсудила по-своєму, вирішивши, що вона поживе за мій рахунок, адже у мене більші доходи.
Участь в домашніх справах вона не хоче брати, їй завжди ніколи, постійно підкреслює, що вона ж, мовляв, тут не господиня. Витрати на продукти і миючі засоби теж лягли на мене. Те, що батьки передають з дому, Віка вважає достатнім, щоб не відчувати себе утриманкою. За квартиру їй платити нічим.
Вона просто не вміє розпоряджатися грошима! Отримавши зарплату, відразу біжить купувати собі чергову кофточку, йде обідати в кафе, замість того, щоб самій собі щось приготувати. Витратить за тиждень всі гроші, а потім позичає у мене на проїзд, хоча ще жодного разу не повертала борг повністю. Коли я намагалася їй це пояснити, сестра сказала, що не може ж вона ходити, в чомусь дешевому, їй ще з хлопцем треба познайомитися гідним.
Коли я говорю, що потрібно купувати продукти, вона тільки кліпає віями і говорить: «У мене немає грошей, у тебе ж є, купи ти, а я наступного разу». Наступний раз ніколи не настає.
Мені це все трохи набридло, навіть і не трохи, якщо чесно, але не знаю, як зважитися їй про це сказати, щоб не образилася, та й батьки не зрозуміють, як це я виставила за двері рідну сестру, я ж старша і повинна їй допомагати! А те, що у мене самої особисте життя не влаштоване, і я не підписувалася няньчити дорослу дівчину – це нікого не хвилює.
Автор: Анастасія
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
