– Моя Настя, що вчудила, – ділиться переживаннями Софія Іванівна, – вигнала чоловіка. Ні з того, ні з сього. Адже рік тільки, як одружилися! Ми ж з батьком все зробили, щоб у них склалося: квартиру бабусину на дочку переписали, машину Насті купили, весілля оплатили…
Подруги погоджуються, так, буває. Молодь нині пішла нервова, трохи що – розлучення. Ні зживатися, ні притиратися характерами, ні поступатися один одному не хочуть.
Питають подругу:
– А в чому справа? Що не так? Гуляє?
– Ні, – відповідає Софія Петрівна, – хлопець нормальний, позитивний з усіх боків. Ось тільки мама там… Зі свекрухою не порозумілася Настя, хоча і жили окремо молоді.
Свекруха Настина виростила сина і дочку без чоловіка. Жінка вона владна, грізна. Діти у неї по струнці ходили, не послухатися мати не сміли.
Старша дочка заміж до 28 років не йшла, все мамі з зятями догодити не могла. Та й зараз у всьому з мамою радиться: які шпалери купити, в якій гурток онучок записати, як відпускними розпорядитися.
У свекрухи ще й дача є за містом, так вона вважає, що кращий відпочинок – зміна діяльності.
– Зять, слабохарактерний попався. Ну такого і вибирали. Він і гнеться слухняно на тещиній дачі, від зорі, до зорі. Всі вихідні і свята та й сама сестра така. На моря її мати не відпускала: нічого гроші тринькати. Ось тобі відпочинок – дача, а купатися влітку можна і в річці…
Настя заміж вийшла за Дмитра без особливого свекрухи благословення. Жінка суворо невістку поглядом окинула, але почувши, що з квартирою і при машині, промовчала.
– Свати теж спуску не давала. У свій час внадилася до них заявлятися з перевірками: як господарює моя дочка. Але моєї ж палець в рот не клади – насварять так, що свекруха дорогу забула в її квартиру. Діма, звичайно, ображався, але все ж живуть на дочки території. Змирився, що мама не приходить більше і пиляє його вже по телефону.
Настя і сама перестала в гості до свекровка ходити. І на дачу не їздила.
– Ну прожили рік без малого, а тут доньці і втовкмачити в голову: хочу, мовляв, на курорт. Вона ж заробляє у мене цілком гідно. Та й зять копієчку в будинок приносить.
Настя з чоловіком поговорила, у того аж очі загорілися: летимо. Зробили Дімі закордонний паспорт, забронювали тур. Він на радощах з сестрою поділився, а та мамі своєї розповіла.
Увечері того ж дня свекруха заявилася до них в гості. Пройшла, Насті нічого не сказала, нікуди не полізла, тільки до сина звернулася:
– Відпочивати зібрався? Грошей багато? Віддай мені, я знайду, куди їх подіти. По закордонах будеш розгортати, а на дачі я одна спину гнути повинна? Там роботи влітку – через край. Загалом так: ніяких морів. У відпустку ти їдеш на дачу, інакше, вважай, що матері в тебе немає!
Розвернулася і пішла. А Діма і почав Насті говорити, що права мама, зараз не найзручніший час. Може іншим разом, а? Мамі допомогти треба, правда, а я поїду.
– Твій мамі допомагати треба буде завжди. І коли настане час? На пенсії? Ми на тиждень летимо, за цей час вулкан на дачній ділянці не почне вивергатися! – заявила чоловікові Настя, – це просто привід з боку твоєї матері, щоб все було, як вона сказала.
Діма, однак, заявив, що раз мама проти, то він не поїде.
– Настя психанула і полетіла одна, а по поверненню і подала на розлучення, і речі зібрала чоловікові.
Свекруха тріумфувала:
– Бачиш! Значить вона собі когось на курорті знайшла! Мені вона відразу не сподобалася!
Діма м’явся, намагався поговорити з дружиною, але вона його слухати не стала. Розлучаємося і крапка.
Намагалися на дочку вплинути і батьки, ну не робиться ж так, треба якось компроміс шукати. На це Настя відповіла мамі з татом так:
– Краще зараз, ніж потім, коли у нас діти б пішли. Ви що не розумієте, що вона б все життя сином командувала і він теж, як сестра питав, які б йому труси купити: в горох або в смужку? І не дача, і не допомога його потрібні були їй, а усвідомлення, що все буде так, як вона сказала. Я танцювати під дудку її не збираюся.
Про одне Настя шкодувала, що не розгледіла відразу в Дімі задатків маминого сина, таким адже мужнім і впевненим у собі здавався.
– А знаєш, Соня, – сказала, подумавши, її двоюрідна сестра, – а права твоя Настя. Краще зараз, ніж півжиття терпіти і жити за чужою вказівкою. Сьогодні на відпочинок не пустила, завтра накаже від дружини з дітьми піти. Нехай твоя сваха тепер бавить свого сина, а Настюха не пропаде!
А ви, що думаєте? Треба було терпіти, або права Настя, далі було б тільки гірше?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
