Моя невістка Ауріка сама харчується травою, ще й мені у власному будинку їжею дорікати намагається. Вона у мене просто повернута на правильному харчуванні, фітнесі та іншій такій нісенітниці. Якби вона тільки сама цим маялася, я б і промовчала, кожен їде дахом по-своєму. Але вона надумала в моєму власному будинку мене повчати і вказувати, що їсти-пити.
Вийшло так, що син із невісткою зараз живуть зі мною. Їхній будинок, де вони взяли квартиру, тільки здали, жити там поки що неможливо, все у чорновому оздобленні. Зараз вони роблять ремонт, а щоб швидше закінчити і не витрачати зайвих грошей на орендоване житло, вони з’їхали з найманої квартири до мене. Жити нам разом залишилося ще місяців чотири, а потім їхня квартира буде готова і вони переїдуть. Мені б дожити до цього світлого майбутнього!
Ауріка з моїм сином Мишком одружилися чотири роки тому. На іпотеку назбирали щось самі, щось дали ми зі сватами. Брати квартиру вирішили у новобудові, щоб вийшло дешевше. Тепер ремонт роблять. Не самі, звісно, там бригада працює.
Грошей дітям вистачає, не бідують. Син працює юристом, а Ауріка – фітнес-тренером. Сама вона у нас фігуриста – диво. Та й зрозуміло, стільки часу у спортзалі стирчати. Хоча у дитинстві та юності вона була повною досить. Вона мені свої фотографії з того часу показувала. Різниця колосальна, вона дуже постаралася, щоб привести себе в таку форму.
Харчується невістка своєрідно. В основному гречкою, якимось салатом зеленим та курячим філе. Іноді на кефірі сидить та яблука тріскає. Напевно, їсть і ще щось, але це з того, що я бачила. Син переважно харчується поза домом. Вранці Михайло не снідає, обідає на роботі, іноді вечеряє там же. Але якщо вже вдома, то їсть те, що й дружина. Йому на користь, навіть теж пострункішав і зайве скинув. Вона його ще й зарядкою примушує займатися, розумничка така.
Я ж завжди була з нормальною фігурою і вагою. Не товста, не худа, хоч їм усе. У мене калорії витрачаються на роботі, я в приватному дитячому садочку працюю, тому за день із дітками так настрибаєшся, що нічого до боків не прилипає. Але і їм я зазвичай – можу і макарони з котлетами на вечерю навернути, поснідати бутербродами та солодким чаєм, шоколадку перед телевізором увечері з’їсти.
Ось такі мої харчові звички лякають невістку. Вони як приїхали, Ауріка як у холодильник сунулась, так і скривилася незадоволено.
– Ви неправильно харчуєтеся, хочете навчу? – запропонувала вона мені, але я відмовилася.
Відразу позначила, що сама вона може їсти все, аж до кактусів на підвіконнях, для неї нічого не шкода. А ось мене вчити життю не треба, сама вже якось розберуся. Вона тоді промовчала. Тільки щоразу, коли бачила, що я собі готую, чи сідаю їсти, видавала якесь тяжке зітхання.
Але потім її аж затіпало, коли вона побачила, що мій син на кухні не її гречкою та курятиною наїдається, а котлетою з картоплею. Дісталося і синові за свавілля, хоча Міша уже й так у нормальній вазі, і мені, за те, що в моєму холодильнику взагалі таке водиться.
– Ви можете готувати собі на один раз? Мені й так стільки сил коштувало змусити вашого сина перейти на нормальне харчування, а тепер ви спускаєте на нівець всі мої зусилля!
Та ось зі мною не пройде такий фокус! Мені робити більше нічого, щоб щодня над плитою чаклувати. Я готую так, щоб мені дня на два, на три вистачало. І я не бачу нічого такого в тому, що син ці кілька місяців харчуватиметься звичайною їжею. Не встигне він погладшати, а зі здоров’ям у нього і так все гаразд.
Одного разу невістка навіть вилила суп, який я собі зварила. А варила я солянку. Часу та продуктів витратила купу, але суп вийшов ароматним та наваристим. Залишила його на плиті остигати вранці, сама на роботу пішла. А ввечері приходжу – супу немає, каструля чиста стоїть біля раковини.
Запитала у Ауріки що за новини, а вона сказала, що перед роботою вдень на кухні кислятиною пахло, вона суп понюхала, вирішила, що він прокис та й вилила його. Все це з такими безневинними очима. Я ж бачу, що вона це навмисне зробила, але довести нічого не можу, тому просто порекомендувала більше нічого з моєї їжі не чіпати, якщо та сама на неї не нападатиме.
Так ось і живемо – я харчуюсь зазвичай, син слиною капає на котлети, пиріжки, запіканки та супи, задовольняючись гречкою та салатом, а Ауріка постійно читає лекції на тему здорового харчування, розповідаючи, що я з таким раціоном швидко постарію, погіршиться здоров’я у цілому. Словом, різні страшилки та лякалки. Тільки в моєму віці на зовнішність вже не так звертаєш увагу, а зі здоров’ям у мене все добре, перевіряюсь регулярно.
Я вже в календарі дні рахую, коли в них нарешті ремонт скінчиться і разом з ним закінчаться мої оці випробування. Пхе, надумала вона покомандувати, та трохи адресою помилилася.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
