fbpx
життєві історії
Моя невістка Ауріка сама харчується травою, ще й мені у власному будинку їжею дорікати намагається. Вона у мене просто повернута на правильному харчуванні, фітнесі та іншій такій нісенітниці. Якби вона тільки сама цим маялася, я б і промовчала, кожен їде дахом по-своєму. Але вона надумала в моєму власному будинку мене повчати і вказувати, що їсти-пити. Я зазвичай – можу і макарони з котлетами на вечерю навернути, поснідати бутербродами та солодким чаєм, шоколадку перед телевізором увечері з’їсти. Сама вона може їсти все, аж до кактусів на підвіконнях. Одного разу невістка навіть вилила суп, який я собі зварила. А варила я солянку

Моя невістка Ауріка сама харчується травою, ще й мені у власному будинку їжею дорікати намагається. Вона у мене просто повернута на правильному харчуванні, фітнесі та іншій такій нісенітниці. Якби вона тільки сама цим маялася, я б і промовчала, кожен їде дахом по-своєму. Але вона надумала в моєму власному будинку мене повчати і вказувати, що їсти-пити.

Вийшло так, що син із невісткою зараз живуть зі мною. Їхній будинок, де вони взяли квартиру, тільки здали, жити там поки що неможливо, все у чорновому оздобленні. Зараз вони роблять ремонт, а щоб швидше закінчити і не витрачати зайвих грошей на орендоване житло, вони з’їхали з найманої квартири до мене. Жити нам разом залишилося ще місяців чотири, а потім їхня квартира буде готова і вони переїдуть. Мені б дожити до цього світлого майбутнього!

Ауріка з моїм сином Мишком одружилися чотири роки тому. На іпотеку назбирали щось самі, щось дали ми зі сватами. Брати квартиру вирішили у новобудові, щоб вийшло дешевше. Тепер ремонт роблять. Не самі, звісно, ​​там бригада працює.

Грошей дітям вистачає, не бідують. Син працює юристом, а Ауріка – фітнес-тренером. Сама вона у нас фігуриста – диво. Та й зрозуміло, стільки часу у спортзалі стирчати. Хоча у дитинстві та юності вона була повною досить. Вона мені свої фотографії з того часу показувала. Різниця колосальна, вона дуже постаралася, щоб привести себе в таку форму.

Харчується невістка своєрідно. В основному гречкою, якимось салатом зеленим та курячим філе. Іноді на кефірі сидить та яблука тріскає. Напевно, їсть і ще щось, але це з того, що я бачила. Син переважно харчується поза домом. Вранці Михайло не снідає, обідає на роботі, іноді вечеряє там же. Але якщо вже вдома, то їсть те, що й дружина. Йому на користь, навіть теж пострункішав і зайве скинув. Вона його ще й зарядкою примушує займатися, розумничка така.

Я ж завжди була з нормальною фігурою і вагою. Не товста, не худа, хоч їм усе. У мене калорії витрачаються на роботі, я в приватному дитячому садочку працюю, тому за день із дітками так настрибаєшся, що нічого до боків не прилипає. Але і їм я зазвичай – можу і макарони з котлетами на вечерю навернути, поснідати бутербродами та солодким чаєм, шоколадку перед телевізором увечері з’їсти.

Ось такі мої харчові звички лякають невістку. Вони як приїхали, Ауріка як у холодильник сунулась, так і скривилася незадоволено.

– Ви неправильно харчуєтеся, хочете навчу? – запропонувала вона мені, але я відмовилася.

Відразу позначила, що сама вона може їсти все, аж до кактусів на підвіконнях, для неї нічого не шкода. А ось мене вчити життю не треба, сама вже якось розберуся. Вона тоді промовчала. Тільки щоразу, коли бачила, що я собі готую, чи сідаю їсти, видавала якесь тяжке зітхання.

Але потім її аж затіпало, коли вона побачила, що мій син на кухні не її гречкою та курятиною наїдається, а котлетою з картоплею. Дісталося і синові за свавілля, хоча Міша уже й так у нормальній вазі, і мені, за те, що в моєму холодильнику взагалі таке водиться.

– Ви можете готувати собі на один раз? Мені й так стільки сил коштувало змусити вашого сина перейти на нормальне харчування, а тепер ви спускаєте на нівець всі мої зусилля!

Та ось зі мною не пройде такий фокус! Мені робити більше нічого, щоб щодня над плитою чаклувати. Я готую так, щоб мені дня на два, на три вистачало. І я не бачу нічого такого в тому, що син ці кілька місяців харчуватиметься звичайною їжею. Не встигне він погладшати, а зі здоров’ям у нього і так все гаразд.

Одного разу невістка навіть вилила суп, який я собі зварила. А варила я солянку. Часу та продуктів витратила купу, але суп вийшов ароматним та наваристим. Залишила його на плиті остигати вранці, сама на роботу пішла. А ввечері приходжу – супу немає, каструля чиста стоїть біля раковини.

Запитала у Ауріки що за новини, а вона сказала, що перед роботою вдень на кухні кислятиною пахло, вона суп понюхала, вирішила, що він прокис та й вилила його. Все це з такими безневинними очима. Я ж бачу, що вона це навмисне зробила, але довести нічого не можу, тому просто порекомендувала більше нічого з моєї їжі не чіпати, якщо та сама на неї не нападатиме.

Так ось і живемо – я харчуюсь зазвичай, син слиною капає на котлети, пиріжки, запіканки та супи, задовольняючись гречкою та салатом, а Ауріка постійно читає лекції на тему здорового харчування, розповідаючи, що я з таким раціоном швидко постарію, погіршиться здоров’я у цілому. Словом, різні страшилки та лякалки. Тільки в моєму віці на зовнішність вже не так звертаєш увагу, а зі здоров’ям у мене все добре, перевіряюсь регулярно.

Я вже в календарі дні рахую, коли в них нарешті ремонт скінчиться і разом з ним закінчаться мої оці випробування. Пхе, надумала вона покомандувати, та трохи адресою помилилася.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!