fbpx

Моя невістка прикриває лінь і небажання працювати модним нині “емоційним виснаженням”, каже, “вигоріла”. Ну яке виснаження в молодості! Я людина з СРСР, і мені взагалі незрозуміла ця мода на безділля. У нас все по-іншому було. І випробувань набагато більше ми зазнали, ніж нинішнє покоління. Невістка ж ні дня в своєму житті не працювала! Має “болячку” – вперед до спеціаліста, а не на диван! 

Не розумію молодих. Мені, як людині з СРСР, незрозуміла ця повальна мода на безділля романтизацію розладів.

Часом мені здається, що я дійсно не розумію не те що багато чого, а просто все не розумію. Зараз у всіх моді говорити про всілякі емоціональні розладах, вигорання, коли на ділі, швидше за все, нічого немає.

Чудовим прикладом є наречена мого сина. Весь час валяється вдома, кажучи, що їй нічого не хочеться. А вона ж ні дня в своєму житті не працювала! Особисто мені здається, що це звичайна лінь, яку зручно прикрити нині модним емоційним виснаженням, вигоранням.

Сходила б тоді до спеціалістів, якщо їй дійсно так погано, як вона каже. Ну не вірю я, що людина, яка нічим не займається, може мати якісь проблеми! Зазвичай вони з’являються від впливу зовнішнього середовища на людину, але не в її випадку. І ось до таких надуманих витребеньок схильне майже все молоде покоління. На кого не подивися і не вкажи пальцем, так всі емоційно виснажені.

Мені, як людині, яка виросла в СРСР, взагалі не зрозуміла ця повальна мода на неробство і романтизацію розладів. У моїй молодості було модно працювати, здобувати освіту і бути здоровим представником суспільства!

Зараз же, мабуть, все настільки перевернулося, що модно стало не тільки бути ніким і витрачати батьківські гроші, а й приписувати собі всякі захворювання. Адже вони прямо-таки кричать про те, що їм погано!

Звичайно, я не виключаю, що деяким дійсно може так бути, але не всім. Та й я за своє життя бачила дійсно поникших в людей. Вони, як не дивно, продовжували працювати і ніколи не було такого, щоб вони спробували звернути на себе увагу за допомогою якоїсь вигаданої болячки. На них би просто подивилися як на дурнів.

Загалом, як би там не було, але я або спробую знову привести до тями невістку, або поговорю зі своїм сином.

Тривати так вічно не може. Я була готова потерпіти максимум один-два місяці,але не більше. Все-таки це покоління, яке буде після нас і мені лячно уявити, що буде зі світом, якщо всі ось так будуть лежати на дивані!

Автор – Олена К.

Передрук без згоди автора суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page