Моя онучка з’явилася на світ рівно на сороковий день за моєю мамою. Спершу ми нічого дивного в цьому не вбачили. Це вже з часом відкрилась “таємниця”. Мама останні роки свого життя прожила в моєму будинку, ми з дружиною робили все, лиш би їй було комфортно. Але в селі у неї залишився вірний друг, собачка Томі, якого з часом ми забрали собі. Якби це не помітила дружина, я б ніколи не повірив, що таке існує.
Рік тому не стало моєї мами. Останні свої два роки ми жили разом в моєму будинку, я забрав її до себе і ми з дружиною зробили її останні роки життя трішки яскравішими.
Марічка дуже любила і поважала свою свекруху, в них ніколи не було конфліктів.
Моя мама була вчителька української мови та літератури і вона знала, як підбирати правильні слова.
Діти наші живуть окремо. Дочка живе в іншій області, а ось син недалеко від нас, але в квартирі в багатоповерхівці.
В сина, що живе поруч з нами, двоє діток, і ось старша наша онучка народилася на сороковий день за бабусею. Це було так дивно, але ще дивніше відбулось дальше.
Коли ми забрали маму до себе, то в неї в селі залишилась собака, яку мама дуже любила. Ми попросила сусідку, щоб приходила і давала їсти. Але після відходу матері ми зрозуміли, що найкраще забрати Тома до себе.
Дружина не була проти, хоча собачка вже доволі стара. Том всі дні ходив сам не свій. Він навіть їсти не хотів. Ми розуміли, що він дуже сумує за господинею.
Як ми його тільки не розвеселяли, він нічого не хотів, а просто лежав на своєму лежаку перед хатою.
Коли раніше в село приїжджала старша внучка, він ніяк не реагував на неї. Якось до дітей в нього не було особливих почуттів, але я вважав, що це через вік.
Але все змінилося, коли до нас в гості вперше приїхав син зі своєю вже другою маленькою дитинкою.
Том як побачив малятко дуже сильно змінився.
Коли Златка спала в колясочці на вулиці, Том просто лежав біля неї. Коли онучку заносили в хату, Том скавулів під дверима і просився, а коли ми відкривали двері, пес просто лягав поруч з онучкою.
Якось одного разу дружина почала мене питати, чи не бачу я в цьому чогось дивного. І так, я бачив і розумів. Душа моєї мами просто перейшла в нашу онучку.
Це проявилося і згодом, коли малятко підростало.
Це було дивовижно! Златка, будучи маленькою, жестикулювала руками, чисто, як моя мама. А згодом ми зрозуміли, що вона дуже схожа на бабусю, бо має такі ж кучері.
Це дивно, і можливо ви скажете, не реально, але я вірю, що це правда.
Ось тому хотів попросити у вас поради. Чи може таке бути? Яка ваша думка, щодо цього приводу?
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
