Доньці 5 років, віддали її в секцію з гімнастики. Дівчинка у нас дуже активна і рухлива. Вирішили направити бурхливу енергію в корисне русло. Заняття 4 рази на тиждень. Перші три місяці ходила з величезним задоволенням. Кожен день виконувала домашні завдання. Ми з чоловіком були щасливі, втім, як і дочка.
Тиждень тому у них змінився тренер і почався якийсь пекло. Якщо раніше дочка прямо рвалася на гімнастику, то тепер її туди вмовляннями не затягнеш. Після останнього заняття взагалі відмовилася ходити туди.
Ми не могли зрозуміти причину, але незабаром все таємне стало явним. Новий тренер (молода дівчина, тільки що закінчила спортфак) вибрала собі улюбленців, а інших стала стимулювати в стилі: “Давай, пончик, старайся” і “Ти взагалі чого сюди ходиш, викладайся!”.
Суворо заборонила дітям їсти солодке. Нещодавно всіх стала називати жирдяйками.
Ні, ну ладно, якщо дівчитка ходили б на заняття заради досягнення якихось неймовірних спортивних досягнень. Але ми не хочемо, щоб наша дитина присвятила своє життя професійному спорту. Вона і раніше погано їла, а тепер взагалі відмовилася обідати (нібито товста). Хоча на ділі- шкіра і кістки. До цього їла погано, а тепер втокмачила собі в голову, що “пончик”.
Зав’язали з гімнастикою.
Розпитала інших мам, які водили дочок. Майже всі забрали діток.
Я ніколи не розуміла цієї фанатичної відданості спорту, образ дітей (нібито мотивації) і роботи на знос…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, nbiplus.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!