Моя сестра постійно виставляє радісні красиві фото, робить довгі дописи про прекрасне життя у щасті. А я їх бачити не можу! Легко бути щасливою в Парижі, коли ти заміжня за багатим французом.
А я живу в Україні, в селі, з трьома дітьми, чоловіком, що заробляє копійки, і туалетом на вулиці, а ванна у нас у тазиках.
Щоранку вона викладає фото з тераси – там свіжий круасан, капучино з молочною пінкою, свіжі фрукти. Напис: “Париж пахне свободою і коханням. Насолоджуюся кожним днем”.
А в цей час я прокидаюся від того, що найменший знову вночі зірвався на крик – зуби лізуть. Середній не хоче вставати до школи, а старший сидить у телефоні, бо йому ліньки розпалювати піч, а в хаті холодно.
— Мамо, а ми коли-небудь поїдемо в Париж? — питає середній, побачивши фото тітки.
Я стискаю зуби.
— Колись, сину, колись можливо.
Тільки от знаю, що це “колись” може і не настати. Бо у нас кожна копійка рахується. Бо мій чоловік працює за мізерну зарплату, а я з дітьми на руках. Бо ванна у нас – це тазик у хаті, а туалет на вулиці, і якщо вночі треба, то йди по морозу або по дощу.
А вона виставляє: “Вечеря в улюбленому ресторані. Вино, устриці, любов”.
Я ж мию посуд холодною водою, бо бойлер включати дорого.
Одного разу я не витримала і написала їй.
— Ти хоч розумієш, як це виглядає? Ти наче спеціально хизуєшся своїм життям!
Вона відповіла через кілька хвилин.
— Сонце, я просто ділюся радістю. Якщо тобі погано, це ж не моя вина.
Я мало не кинула телефон об стіл.
“Якщо тобі погано, це не моя вина”.
Ні, не її. Але ж вона знає, як ми живемо. Вона знає, що я з тих фото плачу ночами. Знає, що в мене не Париж і не устриці, а вічна боротьба за існування.
Чоловік побачив мене засмученою, знову з цим телефоном у руках.
— Ти знову на її сторінку дивишся? — буркнув.
— А що, не дивитися?
— Та видали її з друзів і не муч себе.
Я відмахнулася. Але його слова засіли в голові.
Що мені робити? Видалити її і не бачити, як вона там розкошує? Чи терпіти далі і думати, що це просто соцмережі, а в реальному житті все може бути не так ідеально, як здається? Як перестати гризти себе через це?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
