Моя сестра Марина вийшла заміж 12 років тому і виїхала з нашого села на Харківщину до чоловіка. Потім вони розлучилися, але вона з дитиною залишилася жити там, бо мала там роботу і чоловік їй квартиру лишив.
Мої батьки у селі на Полтавщині живуть усе життя, і я з родиною у райцентрі за 15 кілометрів.
Зараз тато й мама вже люди похилого віку, і я намагаюся допомагати їм у всьому, щотижня приїжджаю провідати батьків, допомогти щось. Город взагалі садимо разом на дві родини: на них і на нас, ось якраз картоплю викопали.
Батьки мають великий город. І хоч з роками їм стало важко справлятися з господарством, але город з нашою допомогою вони щороку обробляють. За словами батька, це єдине, що в нього лишилося. Тому ми з чоловіком без зайвих розмов копаємо картоплю щороку.
Мій чоловік завжди допомагає татові по господарству: то дров наколе, то дах підлатає. А мама його за це годує свіжими пиріжками.
Мої батьки все життя працювали на землі, не покладаючи рук. Завдяки їм ми з сестрою мали все необхідне і жили не гірше за інших дітей.
Йде час, а наші батьки, само особою, не молодшають.
І ось, розумієте з якої причини, моя сестра приїхала з сином з Харківщини пожити до наших літніх батьків в село. І все б нормально, але поведінка Марини мене дуже збентежила.
У той день у тата ювілей був. Я приїхала раніше і наготувала багато смачного, Марина сиділа весь час за ноутбуком – вона працює віддалено. Власним коштом я купила всі продукти, все приготувала і накрила.П осидіди скромно за столом родиною, ще сусіди завітали. А потім Марина покликала мене до себе в на серйозну розмову.
Сестра зізналася, що вона у скрутному становищі, вона перед вторгненням якраз купила машину в кредит, і треба розплачуватися із боргами, а зарплата суттєво зменшилася. Тому вона запропонувала, щоб я забрала батьків до себе – так мені буде зручніше їх доглядати.
А їхній будинок ми зможемо продати та поділити гроші порівну, а вона з сином повернеться у свою квартиру – там у них все ціле.
Поки я з відкритим ротом усе це слухала, до кімнати зайшов мій чоловік Микола. Він почув частину розмови, і йому було що відповісти моїй сестрі замість мене.
Він сказав:
-Поки батьки живі, вони залишаться жити у своєму рідному домі. Вирішуй свої фінансові труднощі сама. Весь цей час ми дбаємо про батьків, а ти тільки про гроші й думаєш. Забудь про дім і гроші, тому що батьки повинні зустрічати старість у достатку, вони тобі нічого не винні.
Марина після того випадку через тиждень поїхала від батьків і не дзвонила і не писала нам більше. А я не розповідала мамі з татом про цю розмову. Я не хочу, щоб вони переживали через меркантильність їхньої рідної доньки.
Знаєте, я розумію, що часи зараз дуже важкі, але все одно не хочу, щоб вона отримала бодай частину спадщини. Адже вона тільки заради неї і приїхала, як виявилося!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
