fbpx
життєві історії
Моя сваха після цього подвійно образилася на сина, і мало не наказала своїй дочці його кинути і поїхати до неї з дитиною. Але добре, що у Марини були свої мізки

– Мого дорослого сина на роботі скоротили, і він майже півроку сидів удома без роботи, – розповідає п’ятдесятилітня Тетяна , – Олег вже давно сімейний – у нього є дружина і дочка, і найбільше я переживала, чи вистачить їм грошей на життя… За матеріалами

Відразу після інституту мій син влаштувався працювати інженером. Він отримував в середньому непогано, незабаром він одружився з Мариною, і вони стали жити разом – орендували спочатку квартиру на окраїні Києва, а пізніше взяли в кредит двокімнатну квартиру. Жили вони відносно добре – купували нормальні продукти, раз на рік їздили відпочивати до моря, іноді ходили в кафе і кіно.

Через два роки після того, як вони заселилися в свою нову квартиру, у сина з невісткою наpoдилася дочка – моя внучка Настя.

Невістка вийшла в декpет, і син став працювати один – більше на дружину він не розраховував, хіба що на невеликі декpетні, які їй продовжували платити півтора року. Але як на зло майже в той час, коли платити декpетні перестали, синові на роботі вручили повідомлення про скорочення. Компанія не отримала потрібні контракти і половину всіх співробітників, особливо інженерів з вентиляції, водопостачання і каналізації, вигнали на вулицю.

Оклади за скороченням, які син отримав, швидко витратив на життєві потреби, і їм довелося туго – заощаджень у них майже не було, а щомісяця потрібно було платити за кредит. Тоді Олег вперше подзвонив мені і попросив в борг:

– Мамо, займи нам трохи до того як влаштуюся – потрібно буде в цьому місяці за кредит і за комуналку платити…

Читайте також:КОЛИ ДО МЕНЕ ЇДУТЬ ДІТИ З ОНУКАМИ, ТО Я ЗАВЖДИ ЦЕЙ САЛАТИК ГОТУЮ. ВСІМ ВІН ДУЖЕ ПОДОБАЄТЬСЯ. ЩЕ Б ПАК, ТАКА СМАКОТА!

Звичайно мені довелося займати синові і неодноразово – кілька місяців поспіль. Коли син приїздив до мене в гості він починав скаржитися:

– Ось, з’їздив в одне місце, а там не взяли – обіцяли передзвонити і не передзвонили. А вчора поїхав в інший кінець міста по вакансії, а туди рівно дві години від нашого будинку їхати – маршрутка, електричка і метро. Вже не знаю, що робити… Якщо запропонують, довго я там не протягну.

В результаті син все ж влаштувався на ту вакансію – теж інженером з вентиляції та кондиціювання. Зарплата менше ніж раніше була рази в півтора, як він скаржився. А мотатися доводилося по шість днів на тиждень – такий був графік. Туди дві години і назад стільки ж. Всього чотири години на день йшло на дорогу на добу, в тиждень – цілу добу в дорозі …

Олег постійно скаржився, що важко так їздити, а потім зітхав і продовжував:

– Ну а що мені робити? За кредит платити треба, платежі не відстрочиш… Дочку годувати, поки її в садок не віддамо і дружина на роботу не вийде… Ось і їжджу…

Але через чотири місяці такого нервування, син все ж звільнився з тієї роботи. Не знала я, що робити – радіти чи переживати від такої новини, але він сказав мені:

– Мама, я втомився на роботу по дві години добиратися, тепер буду працювати поруч з будинком… Влаштувався в магазин тут… У продуктовий…

Олег влаштувався розкладати продукти в супермаркет – сам магазин був в сусідньому будинку і графік був зручний – два через два. Там звичайно отримував копійки, але тимчасово його і це влаштувало. Як він сам казав:

– Зате не потрібно витрачатися на проїзд… А попрацюю тут тимчасово – потім влаштуюся за фахом як раніше, як тільки вакансія ближче підвернеться…

Ну що поробиш – краще так, ніж ніяк або чим здоров’я гробити. Зате як мама дружини Олега переполошилася – Зінаїда Аркадіївна. Між мною і сином таємниць не було – він мені все розповідав, як вона дзвонила його дружині і голосила:

– Ось, зв’язалася ти з цим телепнем, не працював, тепер працює якимось покuдьком … Майбутнього у вас з ним ніякого не буде, йди! ..

І все таке в цьому роді. І це все при тому, що на перший внесок Зінаїда Аркадіївна їм не копійки грошей не дала і навіть не зайняла, коли мій син роботу втратив. Я ж половину допомогла їм на початковий внесок кредиту – тому, що хотіла, щоб квартиру вони побільшу взяли.

Зрештою Зінаїда Аркадіївна запропонувала синові ще якусь вакансію – ще далі, ніж він працював. Олег туди з’їздив, а після розповів мені:

– Мама, та там ще гірше, ніж у мене зараз! .. – зарплата така ж, до офісу дві з половиною години їхати. Потім палітурки для документів потрібно розвозити по офісах в місті весь день – не пообідати нормально, ні присісти…

Мати дружини після цього подвійно образилася на сина, і мало не наказала своїй дочці його кинути і поїхати до неї з дитиною. Але добре, що у Марини були свої мізки – залишилася вона з моїм сином, потім Олег все ж знайшов вакансію ближче – трохи менше години добиратися. Влаштувався туди інженером і зараз працює там.

Доньку вони нарешті віддали в дитячий садок, і Марина вийшла на роботу. Живуть зараз більш менш спокійно – зате разом і дочку ростять, а що було б, якби теща наполягла на своєму…

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

facebook