fbpx

Моя свекруха категорично відмовляється переходити на нові дати свят. Мовляв, вона все життя так святкувала і так до кінця й буде робити. Після цього я вже з острахом боюся Миколая чи Різдва. Я розумію, що не завжди вийде привести дитину до свекрухи, бо для нас це буде звичайний робочий день. Не хочеться дитину туди сюди тягати. І ось в т ой час, як інші чекають дива, я чекаю від свекрухи чергової “бурі”

Знаєте, в мене свекруха далеко не схожа на тих з розповідей. Марина Степанівна завжди до мене добре ставилася, я спочатку навіть шукала якогось підвоху, але його не було. А після народження онуки свекруха стала ну просто янголом, хоч до серця прикладай.

Мені навіть здавалося, що Олесю вона більше любить ніж свого сина Сергія.

Але пізніше Марина Степанівна й сама зізналася, що колись дуже-дуже хотіла мати доньку, але народився єдиний син.

Напевно й через це свекруха так добре до мене ставилася.

Поки мала сили то Марина Степанівна приїздила до нас у місто стільки, скільки могла. Іноді свекруха навіть залишалась пожити в нас аби допомогти з Олесею.

Потім в Марини Степанівни почало здавати здоров’я. Нога потребувала оперативного втручання, свекруха ледве ходила. На щастя, ми зробили все що треба, і вона допомогла. Та після цього ми домовилися обов’язково привозити онуку на кожні свята.

Ця умова була обов’язковою до виконання. Марині Степанівні було не важливо, чи маємо ми змогу чи ні, але ми мусили возити доцю до свекрухи.

Ви й не уявляєте, які це були “бурі”, коли нам не виходило привести Олесю до свекрухи.

Одного разу було, що на Різдво Олеся мала нежить, тож я вирішила її залишити в дома.

Ой, чули б ви, яке читане й співане я мала від Марини Степанівни стосовно того, що треба було онуку привести і що нежить це не хвороба.

До чого це я?

Як всім відомо, тепер дати свят посунулися і все є по-іншому. І вроді б не мало бути ніяких проблем, але ж ні. Моя свекруха категорично відмовилася переходити на нові дати святкувань. Мовляв, вона все життя так святкувала і так до кінця й буде робити.

Після цього я вже з острахом боюся будь-який свят. Я розумію, що не завжди вийде привести дитину до свекрухи, особливо якщо вона буде святкувати за старим стилем.

Моя свекруха навідріз відмовилася переходити на нові дати святкувань. І притому вона хоче, щоб я все одно завжди привозила їй онуку. Зимові свята не почалися, а мені вже лячно. Не хочеться дитину туди сюди так тягати. І що тут робити?

Чи є у вас знайомі, які відмовилися переходити на нові дати святкувань? Як думаєте що в цій ситуації варто зробити?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page