З Женею я познайомилася ще в десятому класі. Коли він приїхав з іншого міста і прийшов до нас в клас, відразу стало зрозуміло, що кожна дівчинка захоче з ним зустрічатися.
У нього була модна стрижка, стрункий, високий, доглянутий, він єдиний ходив в школу в костюмі і в краватці, від нього завжди пахло приємним трохи солодкуватим парфумом.
На найближчій дискотеці він запросив мене на повільний танець, і після цього ми почали зустрічатися. До самого закінчення школи, півтора року, ми були парою.
Чому він вибрав саме мене, до цього часу для мене залишається загадкою. Я проста дівчина, мама лікар, тато військовослужбовець, є брат. Загалом, у нас звичайна, проста сім’я.
Ніяких надлишків на той момент не було, нічим я особливо не виділялася, хіба що, вчилася добре. Після школи Женя поступив у вище військове училище, а я – в медичний університет. Наші шляхи розійшлися, але як показав час, не на довго.
Через п’ять років ми зустрілися знову, і наші почуття спалахнули з новою силою. Через два роки ми одружилися. Нам було майже по 25 років. Весілля було красиве, пишне, як-не-як єдиний син одружився.
Батьки Жені позстаралися для знайомих, родичів і для сина, зрозуміло теж. Подарували нам на одруження поїздку в Болгарію. Це була моя перша закордонна поїздка.
Мені спочатку здалося, що я не дуже сподобалася їм як невістка, але після такого подарунка і після такого весілля подумала, що дійсно, здалося.
Ми жили окремо від батьків, адже мій чоловік військовий і йому було надано житло. Через три роки раптово не стало Женіного тата. І тут понеслося! Я була тоді чекала першоу донечку. Щоб не залишати свекруха одну, ми переїхали жити до неї. Вона дуже важко переносила втрату.
Свекруха почала мені будувати підступи. Те суп мій пересолила, то з пилососа бруд по нашій кімнаті розкидає, щоб виставити мене перед чоловіком в поганому світлі. Почалися причіпки, образи.
Потім, коли я вже пішла в декрет, вона почала мені відкритим текстом говорити, щоб я забиралася з їх з сином життя. Причому коли Женя був удома, вона була милою і привітною зі мною. Але як тільки він йшов на роботу. Для мене починався справжній кошмар.
Через три місяці після народження нашої дочки, свекруха стала мені натякати, що у Жені є інша. Причому не просто інтрижка на стороні, а справжня сім’я. Жінка, з якою він жив, коли йому було 23 роки. Що у них є син.
Я акуратно питала у чоловіка, намагалася хоч щось дізнатися. Він тільки дивився на мене, як на дуру і не вірив, що його мама може мені таке розповідати.
Я повернулася в нашу квартиру, а чоловік розривався на два будинки, між нашою родиною і мамою. Поступово ніби все нормалізувалося. Через кілька років у нас народився синок.
І тут свекруха ламає ногу, чоловік у відрядженні. Я з дітьми переїжджаю знову до свекрухи. Це було зручніше, щоб мені не розриватися, щоб готувати в одному місці, щоб діти були під наглядом завжди.
Відносини були не погані, навіть мені вона сказала, щоб я на неї зла не тримала, що вона просто перевіряла мою витримку, хотіла від мене позбутися, перевірити – втечу я чи ні. Не втекла. Онуків бабуся любить, балує.
У минулому році, коли діти були у моїх батьків, влітку, відпочивали в селі, я поїхала на дачу допомогти свекрусі зібрати абрикоси. Їх було просто дуже багато і вона не справлялася. Чоловік, як завжди, на роботі.
У дачному будиночку я побачила, що на кухні горить фіранка, кинулася в будинок, я знала, що свекруха там і її потрібно вивести з дому. Чує вона не дуже добре, тому швидше було б забігти і вийти разом з нею.
Але коли я обійшла весь будинок і зрозуміла, що там нікого крім мене немає, вийти через двері мені не вдалося – її просто заклинило. І чомусь мені зараз здається, що це не просто збіг.
Вибиралася я через вікно в кімнаті, яке довелося вибивати, сильно порізалась. Я майже впевнена, що пожежа в будинку була спеціально підлаштована. Їй майже вдалося від мене позбутися.
Рік ми не спілкуємося з нею зовсім. Діти на моєму боці, розуміють, що ледь не лишилися мами. А чоловік, як завжди, на стороні мами і не вірить мені. Ось так і живемо всі ці роки.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
