– Моя свекруха – лицемірка! – розповідає подругам тридцятирічна Ліза. – За це я її і не люблю. На словах завжди – Лізонька, дитинко, а на ділі терпіти мене не може! Перед весіллям, чоловіка мого все відмовляла одружитися зі мною… На її думку, я другий сорт і знаєте чому? Заміжня вже була! Ось так. Розлучена я, а на її думку – це є другий сорт!
…У дев’ятнадцять років Ліза дійсно вискочила заміж за колишнього однокласника. Все у них було, як у дорослих: біле плаття, ЗАГС, ресторан. Втім, вже через два місяці молоді посварилися сильно, а через три – так само легко і невимушено розлучилися в тому ж самому ЗАГСі. Розвели моментально, оскільки ділити подружжю було нічого.
Добре, що вистачило розуму про дітей не подумати.
Тепер Ліза розповідає історію про свій перший шлюб як анекдот. Все це було несерйозно, як в дитячому саду. Такі дурні були обоє. Пограли і розійшлися. Хіба варто надавати цьому значенню?
А ось Лариса Миколаївна, свекруха, зітхає і осудливо хитає головою. Мабуть, значення-таки надає, хоча вголос нічого не говорить.
Взагалі Лариса Миколаївна щосили намагається підтримувати з невісткою якісь відносини. Обов’язково вітає з усіма святами, передає через сина привіти, намагається іноді дзвонити – правда, Ліза найчастіше скидає її дзвінки. І потім не передзвонює.
– Мені абсолютно нема про що з нею розмовляти! – знизує плечима Ліза. – Вона дуже обмежена людина. Книг не читає, ніде не буває. Дивиться серіали та суди по телевізору, передачі, прагне ще і нам їх переказати! Я їй прямо кажу, що мені це все не цікаво. Але у неї інших тем для розмов просто немає! Тому я з нею не спілкуюся особливо. Але вона у нас така людина – її женеш у двері, а вона лізе у вікно…
Час від часу Лариса Миколаївна намагається притягти, якісь пироги, солоні огірки, кабачкову ікру власного виробництва.
– Ми таке не їмо! – зітхає Ліза. – Сто раз їй про це говорила! Минулого разу, кажу, я ваші огірки викинула, а ви знову тягнете, навіщо? Вона мені – ну Максим таке любить… Я кажу – ось і погано, що він у вас таке любить. Все солоне, мариноване, жирне! Через такого харчування тепер в тридцять років, він від гастроентеролога не вилазить!
– Ну і навіщо ти хамиш свекрусі, Лізо? – каже їй подруга. – Адже вона непогана тітка у тебе, по суті. Нічого погано не робить. Намагається для вас же, то пиріжків напече, то закрутки накрутить. Навіщо ображати людину?
– Ніхто її не ображає, ось ще! – знизує плечима Ліза. – Я просто людина така – пряма і відкрита. Не лицемірна, як деякі. Каменю за пазухою ховати не стану. У мене що на умі, те й на язиці! Якщо я когось не люблю, то прикидатися не буду! А свекруха я не люблю. І не зобов’язана прикидатися!
Як вважаєте, невістка дійсно має право говорити свекрухи все, що в голову прийде і не зобов’язана бути люб’язною? Дзвонити, наприклад, хоча б пару разів на місяць, вітати зі святами, запитувати про здоров’я, запрошувати в гості?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
