fbpx
життєві історії
Моя свекруха стала мені говорити, мовляв, у мене своє життя, я весь час на роботі і виглядаю дуже добре, а потрібно про дитину думати, а не хвостом вертіти, що їм люди багато чого про мене розповідали… Я навіть виправдовуватися не стала, забрала доньку додому розвернулася і пішла

Ох вже ці свекрухи. Я теж днями вислухала від своєї. Виявляється, вона звинувачує мене у невірності.

Чоловік натворив справ свого часу, тепер сидить ми з дитиною одні. Утримую сама сім’ю, я і за коня, і за мужика, і за маму, і за тата. Гаруючи днями на роботі, щоб забезпечувати хоча б якийсь рівень життя собі і дитині, з причини цього пару раз на місяць відрядження (недовгі – на день-два).

Дочка вчиться добре, ми з нею добре ладнаємо, про тата не знає, але ситуацію, що ми одні і я одна тягну сім’ю, повністю розуміє. Вільний від роботи час я проводжу з дитиною. Ми ходимо в гості до друзів, гуляємо десь або просто вечорами дивимося кіно або балакаємо по душам про життя, подружок, відносини, хлопчиків, так про все.

Сім’я чоловіка дуже хотіла спілкуватися з онукою, тому на вихідні завжди просили привезти її, щоб вона у них побула. Я до цього нормально ставлюся. Адже це теж її рідня. Хоча у мене з ними стосунки не склалися, тому що вони постійно лізли до нас з чоловіком зі своїми порадами, тим, що я повинна жити так, як буде їм зручно і їх синові. Намагалися контролювати, скільки у мене суконь, штанів, косметики, куди мені ходити, з ким дружити.

Природно я так не жила і відразу все обрубала на корені. Зате чоловікові було дозволено все. З будь-якого бруду його виправдовували. Він почесний святий у нас. З тих пір як чоловік потрапив туди, куди потрапив, минуло три роки. За ці три роки я стала жорсткішою, доводилося виживати без допомоги, аліментів, заощаджень. Але нічого. Ми впоралися. Зайвого не дозволяємо собі, але в той же час завдяки моїй роботі харчуємося ми нормально, не одними макаронами, нормально одягнені, я добре виглядаю, можу стильно одягнутися за копійки і по дому вмію робити майже все, і жіночу роботу, і чоловічу.

І ось моя свекруха стала мені якось говорити, мовляв, у мене своє життя, я весь час на роботі і виглядаю дуже добре, а потрібно про дитину думати, а не хвостом вертіти, що їм люди багато чого про мене розповідали нехорошого.

Я навіть виправдовуватися не стала, забрала доньку додому розвернулася і пішла. І так мені стало на душі противно. Ні, щоб підтримати, допомогти, хоча б словом, не кажу вже про фінанси. Забула вона той час, коли син їх гуляв, трубки не брав, з роботи приїжджав під ранок. Я просила допомоги у них, любила його шалено, хотіла зберегти сім’ю.

І вони все заперечували, що мені здалося, я придумала все. А зараз я кидаюсь між сім’єю і роботою, щоб вижити, толком нікуди не ходжу, і мене ось так от брудом поливати. Вже пару тижнів я до них не телефоную. Доньку не відпускаю туди, вона і сама не хоче їхати після цих наговорень.

Мені днями дочка розповіла, що там вся сім’я мене обговорює регулярно, що ми з нею одягнені та взуті з голочки, а я повинна піти на менш оплачувану роботу і нижчу посаду, щоб дитину ростити, як всі нормальні жінки. І сукню одну носити і в бенкет і в світ, а не вбиратися кожен раз на роботу. Сама не розумію, чим вони керуються, коли таке про нас говорять.

Хочеться кінець кінців жити нормально!

Передрук без гіперпосилання на ibilingua суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!