Моя свекруха все переводить в гроші. Для чого діти на футбол ходять? Колись всі по вулиці бігали – безкоштовно. Про свою кавоварку я стільки наслухалася, що вуха в’янули. Але найцікавіше мені розповіла її сусідка. Виявляється, моя свекруха і туди ходить з “претензіями”. Я не знаю що робити, але це перейшло вже всі допустимі межі
Я знаю свою свекруху більше п’ятнадцяти років. З першого моменту, коли вона мені не підходила, у мене виникло дивне відчуття щодо неї, яке з часом поглибилося. Вона не вміє нічого іншого, як перетворювати все на гроші. Свекруха судить про те, скільки у кого грошей і покупок, і скільки вони заробляють. І своїм підходом вона впливає і на наших дітей.
Мене звати Христина і мені 35 років. Я вийшла заміж за свого чоловіка дванадцять років тому після чотирьох років стосунків. До весілля ми три роки жили разом з його батьками в будинку.
Ми відгуляли весілля незабаром після того, як я сповістила усіх про свій цікавий стан. Мій чоловік тоді вирішив, що ми повинні мати свій дах над головою. Місця в батьківській хаті було мало навіть для нас двох, не кажучи вже про сім’ю з трьох осіб. До того ж ми дуже хотіли переїхати.
З матір’ю чоловіка це було надто важко. Вона постійно обговорювала, скільки ми витрачаємо, що ми багато миємося і тим самим витрачаємо багато енергії, і вода, яка коштує грошей. Звісно, ми не безкоштовно жили в їх будинку, але вона цього не бачила. Тому нам найлегше було переїхати.
У підсумку ми купили трикімнатну квартиру. Нам не вистачало, щоб заплатити за власні гроші, тому довелося брати іпотеку. А потім ми слухали мамині слова про те, що пів життя будемо в боргах, що нам навіть на хліб і сіль хватати не буде, що вони з татом нас не підтримають. Вони мають право насолоджуватися пенсією і витрачати гроші на те, що хочуть, а не пхати їх нам. Водночас ми від них нічого не хотіли.
Чоловік чітко сказав своїй мамі, що нам не потрібні її подарунки. Вона навіть через роки здатна звинувачувати нас у тому, що ми заплатили шістсот гривень за електричний чайник, а це дуже дорого, можна було і в літровому горнятку воду кип’ятити. А коли я згодом купила ще й кавоварку, вона місяць мене звинувачувала в марнотратстві.
А ще така в неї фішка є: подарує вона нам гроші, наприклад, на день народження, а потім сама скаже, що саме ми за них повинні купити, і боронь Боже зробити не по її.
Вона приходить в гості і думає, що могла б подарувати нам нові простирадла, але не наважується вибрати їх сама, тому дає нам на них гроші. А потім вона продовжує перевіряти, чи ми вже їх купили. Але ми не хотіли нової постільної білизни, я витратила гроші на хлібопічку, яку давно хотіла. Моя свекруха може розсердитися, що я витрачаю гроші на казна-що, і якби вона знала, вона б нам нічого не дала.
Або, можливо, коли молодший брат чоловіка одружувався, його теща з тестем дали своїй дочці гроші, які вони для неї відклали. Зрозуміло, що більшу частину невістка витратила на побутову техніку, а на те, що залишилося купила собі норкову шубу. Коли моя свекруха дізналася, то, ледь з глузду не з’їхала. Я чула це від неї кілька місяців. При цьому вона не мала до цього відношення. А на весілля своєму сину подарувала 500 доларів і квіти.
Вона також завжди вирішує, скільки грошей ми витрачаємо на дітей, на їхні гуртки чи комп’ютер, одяг тощо. Каже, що віддаємо тисячі за якийсь футбол, дитячі кімнати, що ми божевільні. З давніх-давен дітям досить було вибігати з друзями на вулицю, це безкоштовно. Нам важко їй пояснити, що зараз інший час, що дітей треба розвивати, що ми раді, що вони займаються тим, що їм подобається. За її словами, це марна трата грошей.
Свекруха не залишає без уваги усіх, хто входить в її коло оточення. Вона все ще намагається з’ясувати, звідки Лариса взяла нову пральну машину, що Маруся ходить до перукаря раз на два тижні, Василь з сусіднього дому міняє раз на рук автівку, а Іван зі своєю сім’єю знову їде на відпочинок. А потім пліткує з такими ж “дівчатами”.
На жаль, свекруха теж починає пустувати з нашими дітьми, доньці одинадцять, а синові дев’ять. Вони вже мають розуміння, що таке гроші. Ми з чоловіком намагаємося виховувати їх самостійними в цій сфері. Вони регулярно отримують кишенькові гроші, і ми плануємо з часом відкрити для них власний рахунок. Ми хочемо, щоб вони знали ціну грошам і навчилися приймати рішення щодо них. Зазвичай ми з ними говоримо про те, скільки щось коштує, що ми можемо собі дозволити, а на що витрачати ми не будемо.
Але свекруха почала втягувати дітей у свої розмови про гроші. Коли ми її не слухаємо, вона ними займається. Вона все розповідає їм, як погано з її дідусем, як вона не може купити їм те, що хоче. Вона навіть розповідає їм плітки про своїх знайомих, з якими у мене не склалося.
Нещодавно донька розповідала, що бабуся хотіла дати їй гроші, щоб купити щось на день народження, але вона відразу перерахувала, що їй купувати на них заборонено. Дочка плакала, бо хотіла купити павербанк, а бабуся їй заборонила купляти такі “дурниці”.
Я б хотіла викреслити свекруху зі свого життя, але це, мабуть, не вийде…
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери