Моя свекруха все переводить в гроші. Для чого діти на футбол ходять? Колись всі по вулиці бігали – безкоштовно. Про свою кавоварку я стільки наслухалася, що вуха в’янули. Але найцікавіше мені розповіла її сусідка. Виявляється, моя свекруха і туди ходить з “претензіями”. Я не знаю що робити, але це перейшло вже всі допустимі межі
Я знаю свою свекруху більше п’ятнадцяти років. З першого моменту, коли вона мені не підходила, у мене виникло дивне відчуття щодо неї, яке з часом поглибилося. Вона не вміє нічого іншого, як перетворювати все на гроші. Свекруха судить про те, скільки у кого грошей і покупок, і скільки вони заробляють. І своїм підходом вона впливає і на наших дітей.
Мене звати Христина і мені 35 років. Я вийшла заміж за свого чоловіка дванадцять років тому після чотирьох років стосунків. До весілля ми три роки жили разом з його батьками в будинку.
Ми відгуляли весілля незабаром після того, як я сповістила усіх про свій цікавий стан. Мій чоловік тоді вирішив, що ми повинні мати свій дах над головою. Місця в батьківській хаті було мало навіть для нас двох, не кажучи вже про сім’ю з трьох осіб. До того ж ми дуже хотіли переїхати.
З матір’ю чоловіка це було надто важко. Вона постійно обговорювала, скільки ми витрачаємо, що ми багато миємося і тим самим витрачаємо багато енергії, і вода, яка коштує грошей. Звісно, ми не безкоштовно жили в їх будинку, але вона цього не бачила. Тому нам найлегше було переїхати.
У підсумку ми купили трикімнатну квартиру. Нам не вистачало, щоб заплатити за власні гроші, тому довелося брати іпотеку. А потім ми слухали мамині слова про те, що пів життя будемо в боргах, що нам навіть на хліб і сіль хватати не буде, що вони з татом нас не підтримають. Вони мають право насолоджуватися пенсією і витрачати гроші на те, що хочуть, а не пхати їх нам. Водночас ми від них нічого не хотіли.
Чоловік чітко сказав своїй мамі, що нам не потрібні її подарунки. Вона навіть через роки здатна звинувачувати нас у тому, що ми заплатили шістсот гривень за електричний чайник, а це дуже дорого, можна було і в літровому горнятку воду кип’ятити. А коли я згодом купила ще й кавоварку, вона місяць мене звинувачувала в марнотратстві.
А ще така в неї фішка є: подарує вона нам гроші, наприклад, на день народження, а потім сама скаже, що саме ми за них повинні купити, і боронь Боже зробити не по її.
Вона приходить в гості і думає, що могла б подарувати нам нові простирадла, але не наважується вибрати їх сама, тому дає нам на них гроші. А потім вона продовжує перевіряти, чи ми вже їх купили. Але ми не хотіли нової постільної білизни, я витратила гроші на хлібопічку, яку давно хотіла. Моя свекруха може розсердитися, що я витрачаю гроші на казна-що, і якби вона знала, вона б нам нічого не дала.
Або, можливо, коли молодший брат чоловіка одружувався, його теща з тестем дали своїй дочці гроші, які вони для неї відклали. Зрозуміло, що більшу частину невістка витратила на побутову техніку, а на те, що залишилося купила собі норкову шубу. Коли моя свекруха дізналася, то, ледь з глузду не з’їхала. Я чула це від неї кілька місяців. При цьому вона не мала до цього відношення. А на весілля своєму сину подарувала 500 доларів і квіти.
Вона також завжди вирішує, скільки грошей ми витрачаємо на дітей, на їхні гуртки чи комп’ютер, одяг тощо. Каже, що віддаємо тисячі за якийсь футбол, дитячі кімнати, що ми божевільні. З давніх-давен дітям досить було вибігати з друзями на вулицю, це безкоштовно. Нам важко їй пояснити, що зараз інший час, що дітей треба розвивати, що ми раді, що вони займаються тим, що їм подобається. За її словами, це марна трата грошей.
Свекруха не залишає без уваги усіх, хто входить в її коло оточення. Вона все ще намагається з’ясувати, звідки Лариса взяла нову пральну машину, що Маруся ходить до перукаря раз на два тижні, Василь з сусіднього дому міняє раз на рук автівку, а Іван зі своєю сім’єю знову їде на відпочинок. А потім пліткує з такими ж “дівчатами”.
На жаль, свекруха теж починає пустувати з нашими дітьми, доньці одинадцять, а синові дев’ять. Вони вже мають розуміння, що таке гроші. Ми з чоловіком намагаємося виховувати їх самостійними в цій сфері. Вони регулярно отримують кишенькові гроші, і ми плануємо з часом відкрити для них власний рахунок. Ми хочемо, щоб вони знали ціну грошам і навчилися приймати рішення щодо них. Зазвичай ми з ними говоримо про те, скільки щось коштує, що ми можемо собі дозволити, а на що витрачати ми не будемо.
Але свекруха почала втягувати дітей у свої розмови про гроші. Коли ми її не слухаємо, вона ними займається. Вона все розповідає їм, як погано з її дідусем, як вона не може купити їм те, що хоче. Вона навіть розповідає їм плітки про своїх знайомих, з якими у мене не склалося.
Нещодавно донька розповідала, що бабуся хотіла дати їй гроші, щоб купити щось на день народження, але вона відразу перерахувала, що їй купувати на них заборонено. Дочка плакала, бо хотіла купити павербанк, а бабуся їй заборонила купляти такі “дурниці”.
Я б хотіла викреслити свекруху зі свого життя, але це, мабуть, не вийде…
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua