fbpx
життєві історії
Моя тітонька Василина Кіндратівна була дуже заможною жінкою. Жила у селі на Івано-Франківщині, в добротному сільському будинку. За часів дефіциту тітка там одного разу наповнила собі повний льох крупою і цукром. Так і сталося. Земля і будинок перейшли онукам, худоба – рідним сестрам, одній племінниці, моїй сестрі Ганні, дісталися

Моя тітонька Василина Кіндратівна була дуже заможною жінкою. Жила у селі на Івано-Франківщині, в добротному сільському будинку.

За часів дефіциту тітка там одного разу наповнила собі повний льох крупою і цукром. Постійно повторювала: треба готуватися до гіршого, раптом голод, самій не стане в нагоді, так залишу рідним.

Так і сталося. Земля і будинок перейшли онукам, худоба – рідним сестрам, одній племінниці, моїй сестрі Ганні, дісталися два мішка зубного порошку і три десятка вовняних кальсонів. Мені відійшла валіза господарського мила і три ящики з духами «Тет-а-Тет». На кожному флаконі написано «Москва-Париж», а на коробці – «Зроблено в Узбекистані».

Дивна наша тітка була, але не скупа. Гріх скаржитися. Речі, в принципі, потрібні: тепер ми цими духами успішно перемагаємо мишей на дачі. Або використовуємо як освіжувач повітря в деяких місцях. Ну а мило взагалі в господарстві завжди потрібне, дуже корисна річ.

Ось так наша Василина Кіндратівна про всіх нас у тій чи іншій мірі потурбувалася.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page