Моя велика сім’я живе в Дніпрі. Я вже 14 років у столиці. До мене раз на 2-3 місяці приїжджає хтось із рідні, разів зо два на тиждень зідзвонююся з батьками, тіткою, дізнаюся їхні новини, відпустку проводжу у батьків. Тобто, не відривалася від коренів.
Рік тому закінчила виплачувати іпотеку за однокімнатну квартиру і відразу взяла студію, теж в іпотеку, щоб потім здавати. Вирішила стати інвестором.
Працюю в школі, викладаю англійську мову, підробляю приватними уроками і по скайпу, завжди залишаються вільні гроші, а нерухомість мені здається кращим способом вкладень. Принаймні, ті, хто вклався в квартири, не особливо переймаються під час коливань курсів.
Отже, у мене студія. Почала робити ремонт, в основному своїми силами, вільних грошей немає – пішли на початковий внесок.
З родиною поділилася радісною новиною. Вони через тиждень теж порадували: до тебе двоюрідна сестра заїде на кілька тижнів. Приїхала Ірочка. 20 років, красуня. Я навіть рада, давно не бачила.
Проходить місяць, а Ірочка нікуди не збирається. Ремонт закінчений. Я починаю шукати орендарів. І тут моя гостя пропонує: а давай я поживу в студії!
– Так у тебе ж немає роботи.
– Ну не будеш же ти з сестри вимагати гроші!
Я відразу не зреагувала. Нвступного дня – дзвінок від Іриної мами.
– Ой доню, спасибі що так Іринці допомогла.
– ??? Як допомогла?
– Ну, пустила її в квартиру.
– Тітко Людо, я квартиру здавати буду, я не можу туди нікого поселити безкоштовно, – відповідаю.
– Тобто чужих людей пустиш, а рідню ні?
– Хто ж за неї платити буде, ви з дядьком Олегом?
– О, яка ти жадібна стала в Києві своєму.
Я поклала трубку. Через 15 хвилин дзвонить мама. Я вислуховую лекцію про важливість рідні, але залишаюся при своєму, мені адже кредит ще виплачувати! Дізнаюся, що я невдячна, жадібна і т.д.
Іринка ввечері повернулася з прогулянки не в настрої і злісно прошипіла, що завтра ж їде додому, а то в столиці немає нормальних людей, всім тільки гроші потрібні.
Відтоді мені ніхто не дзвонить, від мене відвернулися всі родичі. І знаєте що? Мені стало легше. Навіть просто без дзвінків, коли тебе навантажують чужими непотрібними тобі проблемами, вже простіше живеться.
Виявляється є більше часу, коли не думаєш над чужими проблемами. У найближчу відпустку їду в Грецію: в Афіни до однокласниців, замість Дніпра. Прикро лише, що і мама з татом від мене відвернулися. Що ж, проживу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
