Моє серце співало, коли трапилася зустріч, про яку я збираюся вам розповісти. Втім, саме дивне в моїй історії те, що зустріч ця була передбачена. Так-так, передбачена. Втім, про все по порядку.
Це сталося кілька років тому. У серпні почалася у мене відпустка, а життя буквально зайшло в глухий кут: нікуди я не поїхала, хоча давно про тепле море мріяла. Сиджу вдома, купа невідкладних побутових справ: генеральне прибирання, на дачі урожай потрібно зібрати. Знову ж заготовки на зиму: банки та склянки, варення, джеми та інша нісенітниця.
Замучилась, в загальному, поки з усім впоралася. А відпустка вже до середини дісталася. Я засмучена пішла до знайомої. Посиділи, поговорили, кави випили. І тут приятелька несподівано запропонувала мені поворожити на кавовій гущі. Я здивувалася: ніколи вона цим начебто не займалася, але відмовлятися не стала – простягнула знайомій свою чашку. “Збирайся в дорогу, – сказала мені вона, подивившись в чашку, – в дорозі тебе чекає цікава зустріч”.
Мені цього пророкування здалося мало. Дзвоню ще одній знайомій, прошу поворожити на картах. Вона прямо по телефону говорить те ж саме, що і на кавовій гущі: мовляв, все в житті налагодиться, а в дорозі буде цікаве знайомство. Навіть описує зовнішність чоловіка, якого мені належить зустріти: середнього зросту, міцної статури, солідний, сивий чоловік. І тут же радить “Не зволікай. Їдь відпочинь!”
На наступний день я вирушаю до своєї подруги, а на четвертий поїздом їду в Одесу. І тут, на одній із зупинок до мене підсідає чоловік вельми респектабельної зовнішності. Ми з ним опиняємося за одним столиком в ресторані. Тут і відбувається знайомство. Найцікавіший співрозмовник, доктор медичних наук, галантний Сергій Васильович.
У нас трапився запаморочливий роман! Мої спочатку сумні (як зазначив Сергій Васильович) очі світилися щастям, у мене просто виросли крила. в Одесі я поїхала на екскурсію. Повернувшись, була до сліз зворушена тим, що посивілий чоловік буквально як хлопчисько кинувся мені на зустріч: цілував мої руки, говорив ніжні слова.
Господи, яке щастя я відчула в ті хвилини, години і дні! Я відчувала себе справжньою жінкою, а не загнаною роботою і ненависними грядками жінкою! Дякую вам, шановний Сергій Васильович. І каві, і картам дякую за таку важливу і своєчасну підказку.
Життя тече своєю чергою, воно прекрасне і дивно хороше! Треба тільки не зациклюватися на своїх проблемах і турботах і вірити в щасливі повороти долі.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
